В одному місці на Україні жив хлопчик Ромчик. Він був веселою допитливою дитиною. І помічав те, що інші не бачили, чи просто були такими заклопотаними й байдужими що їм було не цікаво. Ромчик полюбляв спостерігати за пустощами краплинок дощу. Коли падав дощик, краплинки сміялися і танцювали, бавилися в перегонки і їм було надзвичайно весело. Вони манили до себе Ромчика і він щодуху вибігав на двір, під час дощу, бігав веселився разом з ними, хоча йому перепадало від батьків за такі пустощі. Він розумів, чому краплинки такі веселі, адже вони напоюють землю цілющою водичкою, яка дає життя...
