Якщо ти є — то ти маєш світитися. Одного весняного ранку біля берега моря у високій-високій траві народився Світлячок. Відкрив свої оченята та привітався із сонечком, із морем, і з легеньким вітерцем. Він знав, що він Світлячок, але ще не розумів, чому він Світлячок. Одного разу маленький комаха запитав у старого та трошки глухуватого світляка: — Діііду, а, дііду, а чом ми — світлячки? — Бо світимося, он поглянь, бачиш оте бурштинове намисто з вогників? Ото твоя родина, світляки, такі ж, як і ти. — А чом я не можу світитися? — Бо малий дуже,...
