Бабусина мудрість

У бабусі Галі дві доньки. У одної двоє діток — Іванко і Марійка. А у другої, троє — Сашко, Ірися та Маринка. І щоліта бабуся Галя приймає у себе цю ватагу.

На три місяці бабусина хатина перетворюється на дитячий табір. Щовечора планують, яку роботу потрібно зробити на наступний день, розподіляють обов’язки. Хто збирає вишні, хто чистить у курнику, хто натягає води з криниці, хто миє посуд після сніданку, хто після обіду, хто після вечері. Справ вистачає на всіх.

Але не завжди до вподоби робота. То Іванко каже: “Не хочу мити посуд”. То Ірися каже: “Так в курнику прибирати не хочеться, запах не той”. І всі біжать до бабусі, і кожен каже: ”Бабусю, ти їх більше любиш ніж мене, он їм яка проста робота, а мені он яка складна”. А бабуся Галя збирає усіх разом, розкриває долоню, показує п’ять пальців та й каже: ”Ви всі для мене рідні, як оці п’ять пальців, який пальчик не вріжеш — боляче однаково”