45 Результати пошуку

На термін "новий рік".

Казка присвячується конячці Камелії (23 березня 1975 р. – 2008р.) Української верхової породи з породистими предками. Камелія мала успішну кар’єру спортсменки. А після вдалої спортивної реалізації Камелія стала першою в Україні конячкою іпотерапевтом. Камелія працювала з хворими дітьми. Камелія дізнається про існування рожевих окуляр. Ця досить довга і захоплююча історія розпочалася в один із най, що ні є зовсім звичайнісіньких днів. Камелія, відпочивала на лузі, вдивляючись у хмарки та мружачись від сонячних проміннячок. Як раптом, почула тоненький писк: – Це не справедливо. Це абсолютно не справедливо. Камелія спробувала знайти того,...

Більше
  • 07.06.2015

Дороги — мої найвірніші друзі. Шляхи, доріжки, стежки, вулиці… Скількома я крокував, тепер і не пригадаю. Але я уже давно навчився розмовляти з дорогою. Власне, варто її просто слухати, і знатимеш, хто йшов нею до тебе, скільки було людей, кінні були чи піші, чи мали вантаж… Дорога завжди точно розповідала мені, що чекає попереду — відпочинок чи небезпека. Одне я знаю напевне — дорога ніколи не закінчується. Моя от тривала майже сім років, але тепер я не знаю, куди йти далі. Гаразд, час відрекомендуватися. Звіть мене… Королевич. Я справді нащадок...

Більше
  • 05.06.2015

Зібрав дід Іван своїх звірят на розмову і каже: “Колись давно дідусь відкрив мені секрет: як бути непереможним, але наказав нікому не розпoвідати. А ще він з самого малку привчив мене робити зарядку, і хоч я нікому не хвалився, про мою супер-силу вже дізналися усі люди довкола.”   Звірі зачудовано слухали діда Івана. Овечки кліпали очима і вертіли хвостами, песик поскладав лапки і не зводив погляду з діда, коник мирно жував травичку і уважно слухав, а кури тихесенько сиділи – чого від них ніколи й не дочекаєшся. Дід Іван обвів...

Більше
  • 16.01.2015

Був собі чоловік з бабою, і був у них єден син Іван,— да і той дурний. От і тії старії померли. Остався Іван єден на світі — сирота, і кіт з ним. Іван був дуже ледащий, незгодливий ні до якої роботи. Він все лежав на печі. В хаті не топлено кілька днів, холодно… То він в піч влізе та й сидить, гріється… І все за його робив кіт; де що достане для його — накормить, бо кіт був розумніший за Івана. — Може б, ти, Іване, чого-небудь з’їв? — питає...

Більше
  • 07.09.2014

Настало тепле літо. У ясному небі яскраво сяяло сонце. Зайченя Побігайчик та його друзі: лисеня Лиско, ведмежа Лапко та вовченя Сірий вибігли на широку лісову галявину. Галявина була рівна-рівнесенька, наче стіл. На ній росла густа зелена трава.  – Гляньте, – захоплено сказав один із приятелів, лисеня Лиско, роззираючись довкола, – ця галявина – справжнє футбольне поле. Отут би нам м’яч поганяти! Звірята глянули на зайчика Побігайчика: адже лише у нього з усієї компанії удома був справжній футбольний м’яч. – Гаразд, – погодився зайчик Побігайчик. – нумо набирати футбольну команду! Чутка...

Більше
  • 30.03.2014