Джин

Малий Сашко дуже любив слухати казки. Особливо про різні пригоди і пошуки скарбів.

Якось він бачив по телевізору фільм, де у старому домі якийсь дядечко шукав скарб. Він ходив із молоточком, постукував по стінах і слухав. Сашко теж узяв маленький молоточок і почав ходити по квартирі і постукувати по стінах, а раптом – скарб?

Ще Сашко вважав, що скарб обов’язково мав бути у червоному камінні – гальці, що вони з батьками назбирали на морі і привезли додому. Тато йому не вірив, тато брав молоток, розбивав камінчик, і, звісно, ніякого скарбу там не було. На що хлопчик відповідав, що це просто в цьому камінчику не має, а от у наступному, точно буде. Але і у наступному теж не було ніякого скарбу, і у наступному теж…

Одного разу Сашко почув казку про джина, що жив у пляшці і виковував бажання.

 – От би такого джина знайти! – мріяв Сашко. – Тоді я загадаю бажання і у мене буде все, що я захочу!

Дорогою до дитячого садочка Сашко бачив багато порожніх пляшок.

– А раптом у одній з них живе Джин? – питав він у мами

– Та, ні, це неможливо! – сміялася мама

– Ну чому, от залазять же раки-відлюдники у порожню мушлю і живуть там! Раптом, якийсь джин, втратив свою старезну пляшку і вирішив оселиться в якийсь сучасній пляшці, он їх скільки і всі різні.

У садочку Сашко  дивився у вікно і уявляв собі  джинів, які могли б жити у різних пляшках. От у пляшках з під шампанського, певно, живуть веселі, святкові джини, від пива – такі товсті джини, а в маленьких пляшечках від ліків і джини такі ж, як маленькі лікарі. А ще мама розповідала, що колись молоко продавали теж у пляшках, тож там, певно, жили молочні джини.

«Ні, десь-таки має бути пляшка з Джином, і я її знайду!». Вирішив собі хлопець і почав шукати. На прогулянці він заглядав майже в усі пляшки, що знаходив у дворі, приходив додому брудний. Але марно, жодного джина він не бачив. Мама вже почала його сварити. І сусіди докоряли батькам – що ж це у вас дитина у пляшках риється!

Якось Сашко, як звичайно, вийшов гуляти. Минулої ночі йшов сильний дощ, листя і трава були мокрі, на асфальті було безліч калюж. Аж раптом, Сашко помітив, що наче щось блиснуло на сонці у траві, як скельце. Підійшов ближче і побачив трилітрову банку, що була майже втоплена у багнюці. «Ні, це не те», – з сумом подумав хлопець  і вже збирався йти далі, як з банки наче почувся якийсь звук. Сашко підійшов ближче і знову почув той звук. Він затамував подих і розсунув листя від банки. Раптом, з банки  визирнуло малесеньке кошеня – брудне, мокре і голодне. Воно довірливо йшло до Сашкових рук і жалібно нявчало. Сашко узяв його і помчав додому.

– Я його знайшов, знайшов! – кричав хлопець

– Кого ти знайшов? – спитали батьки

– Джина знайшов! – і показав кошеня

– Так, це ж просто кошеня!

– Ні, він виліз з пляшки, тобто, з банки, значить він Джин!

З того дня  кошеня оселилося у Сашковій квартирі і його назвали Джином. Щоправда, бажань воно не виконувало, але ж мале, ще навчиться.

Казочка про веселкову хмаринку

Казочка про веселкову хмаринку

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->