Вовк
Швидка течія несла Івана з вовком уперед, поруч проносились густі дерева, хутори, які стояли по берегах Дніпра. Деякі господарі виходили подивитися на того, хто так швидко мчить річкою в напрямку Хортиці. Діти щось кричали Іванові навздогін, стрибали та привітно махали хлопцеві.
Перший поріг зустрівся Іванові тоді, коли закінчились останні хутори та почався густий ліс по обидва боки Дніпра. Через сильну течію човен несло прямо на каміння, що виступало з води. Хлопець маневрував поміж виступаючого каміння, Сірка він прив’язав мотузкою до лави, на якій сам сидів, аби той не випав. Човен терся своїм бортом об каміння та гучно скрипів, здавалось, цей звук розносився далеко за межі широкої річки. Іван вправно порався з веслом, немов народився у човні.
Подолавши перший поріг, він з полегшенням видихнув. Згодом був другий та третій, які Іван пройшов також без особливих проблем.
Четвертий дався йому не з аби якою складністю, Івану навіть здалось, що крихкий човник от-от розвалиться, бо його ніс то занурювався у води сурового Дніпра, то знову спливав.
Але невдовзі його чекав п’ятий поріг, зосередившись, він вчепився у весло, неначе це було єдине спасіння від бурхливих потоків води. Його гойдало із сторони в сторону на жорстких хвилях, в обличчя летіли бризки води. Але, на високому порозі майже увесь маленький човник накрило водою. Оговтавшись від сильного потоку, Іван раптом відчув, що поряд немає вовка. Він визирнув з човна і побачив лише сіру голову, яка стирчала з води. Вовк борсався у холодній воді що є сили, та все ж човник несло вперед. Як Іванові хотілось, щоб цей потік зупинився хоч на мить, аби той встиг витягти Сірка, та все ж річка була безжальною.
Попереду Іван бачив високе каміння, що стирчало із води, його вовка несло прямо туди, ще мить – і сильний потік просто розіб`є Сірка об те каміння. Хлопець подав човен веслом ще вперед. Залишалась невелика відстань, аби дотягнутись до свого друга. Перша спроба була невдалою: вовк вислизнув з його рук. Потім він вхопив вовка за тулуб в другий раз, і що є сили потягнув у човен. Нарешті через декілька секунд обидва були в човні, а поряд пронеслось гостре каміння, яке могло позбавити Сірка життя в одну мить. Іван поглянув на мокрого вовка, та той припав на дно човна і не рухався до того моменту, поки вони не пройшли весь небезпечний поріг.
