Барабулька і таємниця брудного моря

Частина 4

«Операція: Чисте море»

Наступного ранку команда розпочала Операцію: Чисте море. Морські зірки  збирали пластик з морського дна. Краби тягнули великі предмети до глибоких ущелин, де тимчасово зберігали сміття. Мушлі фільтрували воду, затримуючи мікропластик. Морські їжаки знищували водорості яких стало надто багато через зміну температури води після її забруднення.

Раптом креветка торкнулась краю обгортки й сказала:
— Це не просто сміття, це небезпека! Ми іноді плутаємо його з їжею, а через те що його стає дедалі більше ми можемо задихнутися в ньому.

Пластик шкодить усім нам і нашому морю.

Допомагаючи дорослим мешканцям моря, мале черепашеня заплуталося в кільцях від пластикової тари,  поранилося і плакало від болю. На щастя його швидко визволили, але рани залишилися.
— Люди, мабуть, не знають, що коїться під водою. Тихо промовила Барабулька.
— Час діяти. Ми не можемо мовчати Сказав восьминіг і додав:
— Треба очистити море й повернути людям їхнє сміття!
Краби взялися збирати важкі шматки сміття з дна, там були: затонулі банки, уламки іграшок, пластикові пляшки, пластикові тарілки, обгортки від цукерок та багато іншого сміття. Медузи обережно огортали сміття своїми ніжними щупальцями, щоб винести їх до узбережжя, де хвилі могли викинути їх на берег.  Усі дружно працювали над очищенням моря, щоб зробити його безпечним для всіх мешканців.

Коли все сміття було зібрано, мешканці морського дна піднялися ближче до поверхні води. Ось подув сильний вітер, і розгнівані морські хвилі підхопили сміття і з шумом викинули його на берег. Все це, склалося у великий напис зі сміття: “Море — не смітник. Море — наш дім!”
На ранок кілька дітей, що прийшли на пляж, помітили щось дивне: використані пляшки, пакети, обгортки лежали не як звичайне сміття, а викладені у слова. Вони зупинилися, здивовані. Дорослі теж підійшли поглянути що ж сталося. Хтось із них замислився, хтось злякався. А хтось, нарешті зрозумів і почав діяти.
Відтоді на пляжі з’явилися кольорові баки для сортування сміття. Повсюди стояли таблички з нагадуванням:  «Не сміти в морі — бережи його, як рідний дім!”

Діти разом із батьками, час від часу влаштовували прибирання морського узбережжя. І кожен, хто приходив на берег, знав про те, що це місце варто берегти. Бо море — живе.
Завдяки турботі людей море поступово ставало чистішим, спокійнішим, щасливішим. Його хвилі такі прозорі й лагідні, вони ніжно торкалися піску, ніби усміхалися й тихо промовляли:  Дякую!

Любий друже!

Море — це великий дім для мене і моїх друзів.

Нам дуже сумно, коли у воду потрапляє сміття: воно може поранити нас, впіймати у пастку або ми навіть можемо сплутати його з їжею.

Вода стає брудною, а наше життя — важким і небезпечним.

Пам’ятайте, пластик не розкладається сотні років і залишає після себе багато шкідливого сміття, яке дуже руйнує наш дім!