Казки для дітей

Ранок сьогоднішнього дня був прохолодним. Вітрисько-забіяка зривав з дерев останні листочки, які кружляючи у вальсі падали на землю. Прийшла пізня осінь. Все навкруги стало тьмяним, тихим та похмурим. На подвір’ї бабусі Ганни вже не чути веселого співу півника, цокотіння курочок та ґелґотіння гусей. За всім цим не один день на вишні спостерігав маленький горобчик Рікі.  — Мамо, що трапилося? Чому всі такі сумні? — запитував Рікі. — Бо прийшла холодна осінь, —  повчала маленького матуся. Ранньою весною Рікі з’явився на світ, тому й не розумів чому все так відбувається. Коли він злітав...

Читати далі
  • 27.04.2023

Дівчинка, на ім’я Діана давно мріяла про собаку. Усі зошити були обклеєні наліпками із зображенням собак, вона дивилась мультфільми лише про них. Часто  розповідала батькам про те, що собаки наймиліші створіння, вона казала, що у них мордочки такі, ніби завжди усміхаються. — Мамо, я так хочу собачку, — сказала Діана, глянувши на маму. — Доню, ти знаєш як за нею важко доглядати, відповіла мама. — Її потрібно вигулювати, купати, чесати, годувати. — Але я готова це робити — відповіла Діана. — Ні, і крапка! — суворо гримнула мама. Дівчинка ковтаючи...

Читати далі
  • 27.04.2023

Жило-було одне маленьке пташеня Чічі. Воно було найщасливішим пташеням на світі, бо мало найгарніший голос з усього Лісового Царства. Кожного дня пташеня співало і раділо життю, і його спів чули всі у лісі.  І одного дня до лісу прилетіли два птахи з камерами та мікрофонами. Це були птахи з іншого лісу іншої країни. Вони шукали найкращого співака для своєї нової фільмової стрічки. Чічі вирішив спробувати й показати свій талант. Після того, як пташеня виконало свою пісню перед іноземними птахами, вони були зачаровані його голосом. Іноземці запросили Чічі на зйомки до...

Читати далі
  • 25.04.2023

Сталося це тоді, коли було дуже спекотно, і здавалося, що не має жодного місця, де можна було б врятуватися від безжальних, палючих сонячних променів. Але ні, знайшлось одне, хоч і не примітне, але прохолодне та сповнене різних несподіванок казкове місце, це було: Жабське болото. У цьому неймовірному місці проживає сім’я Жабських, жабка Жанна та її чоловік Жан. У них не було діточок, але вони довго про них мріяли. Минали роки, жила сім’я Жабських у своєму ритмі, мали жабки свої якісь жаб’ячі справи. А ще вони дотримувались одного важливого для них...

Читати далі
  • 21.04.2023

Жив-був хлопчик. Мама називала його Котигорошком, а йому не подобалося. І бабуся називала його Котигорошком, і навіть мамина сестра тітка Ярина. Тільки тато називав “тезком”, а хлопчик не знав, хто це такий. А йому все цікаво було знати. — Чому я Котигорошко? — запитав хлопчик у мами, а вона каже: — Почекай, я вареники варю. Ось доварю — і розповім. То він не став чекати, взяв свою булаву та й пішов світом відповідь шукати. Ішов, ішов, зустрів дракона. Той лежав у затінку під кущем будяка і дрімав. Голова в нього,...

Читати далі
  • 21.04.2023

Історія ця трапилася в одному казковому лісі. В якому існує потаємна стежинка, про яку майже ніхто не знає. Адже вона полюбляє грати в хованки. Оце дивина! Ось її видно, хоп — вже й нема. Та найцікавіше, що вся вона золотиста від осіннього листя. Чудеса та й годі, адже на вулиці не золотокоса чарівниця осінь, а зеленоока дівчина-весна. Ця потаємна стежечка вела до фіолетового цегляного будинку зі срібним дахом та маленькими круглими віконцями. Всюди росли різноманітні диво-квіти, навіть пелюстки були пронумеровані. Жила в цьому будинку добра чарівниця, на ім’я Амелія. В...

Читати далі
  • 19.04.2023

День почався зі стрибків на скакалці, саме так Ліна виконувала домашнє завдання. Урок фізкультури тепер проходить у онлайн-форматі, як і всі інші. Щоденні повітряні тривоги тривожать і заважають, вони тепер замість шкільних дзвінків. За нормативом, на скакалці треба неперервно проскакати хвилину. – Якщо зайву хвилинку поспати, то замало, але одну хвилиночку скакати на скакалці – забагато для мене, – сказала Ліна, зупинившись. Її назвали на честь Ліни Костенко, тому що крилатим ґрунту не треба, тож для такої активістки, як наша героїня, це ім’я “саме те, що треба”!  – Добре, що...

Читати далі
  • 19.04.2023

2 частина Високо-високо над темним, густим лісом, із-за хмар визирнуло яскраве сонце. Воно зігріло усе довкола своїм теплом. — Прокидайтеся звірята, пора вам всім уже вставати! І ось, лагідні промінчики зазирнули до кожної хатинки, та пробудили від сну, усіх жителів казкового лісу. Прокинувшись, звірятка почали умиватися, чепуритися. Потім вони поскладали щось у свої кошички, та вирушили в дорогу. Виявилось, що усі тварини домовилися зустрітись на квітучій лісовій галявині. — Ох, яке неймовірно гарне та чудове це місце! Захоплено промовили звірятка. Тут панують пахощі духмяних трав та солодкі мов мед аромати квітів....

Читати далі
  • 13.04.2023

1 частина Одного сірого, похмурого дня, лив сильний дощ, малесенькі дітки сиділи біля вікна та сумували, про те що, довкола них не відбувається нічого цікавого та веселого. І тут, малюки пригадали, що нещодавно від дорослих вони почули про те, що зовсім скоро буде свято. Але яке саме свято, так і не змогли пригадати. Саме тому, вони вирішили про це запитати у своєї матусі, побігли до неї та й гукають: — Мамо! Мамо! Скажи нам, на яке свято ми чекаємо? — Скоро, прийде до нас свято яке має назву Великдень, відповіла...

Читати далі
  • 07.04.2023

В одному місці на Україні жив хлопчик Ромчик. Він був веселою допитливою дитиною. І помічав те, що інші не бачили, чи просто були такими заклопотаними й байдужими що їм було не цікаво.  Ромчик  полюбляв спостерігати за пустощами краплинок дощу. Коли падав дощик, краплинки сміялися і танцювали, бавилися в перегонки і їм було надзвичайно весело. Вони манили до себе Ромчика і він щодуху вибігав на двір, під час дощу, бігав веселився разом з ними, хоча йому перепадало від батьків за такі пустощі. Він розумів, чому краплинки такі веселі, адже вони напоюють землю цілющою водичкою, яка дає життя...

Читати далі
  • 07.04.2023