Жили-були на світі два брати Прибезайлик і Сміттєвайло. Прибезайлик завжди підтримував чистоту та порядок, складав всі речі на свої місця. Девіз з яким він ішов життям звучав так :«Порядок в домі — порядок в моїй голові». А Сміттєвайло був повністю протилежним до свого брата. Скільки не намагався Прибезайлик привчити його до порядку — все було марно. Одного разу до братів прийшли в гості друзі. Прибезайлик розсадив їх на місця. Залізинку на стільчик із металу, Пластикашку на пластмасовий стільчик, Паперушку на стільчик виготовлений із паперу, Склобавчика на скляний стільчик, а Оргамінку...
Казки для дітей
Знайомтесь, це — два братики, Саша та Михайлик. І хоча їх дуже важко відрізнити одне від одного, коли побудеш з ними хоч хвилину помітиш, що вони зовсім не схожі й дуже рідко узгоджують свої дії та рішення. Якщо Саша каже, що треба робити так, то Михайлик обов’язково подумає і зробить навпаки. Проте, тижні які залишилися до канікул, рахували удвох. Вони твердо пам’ятали наказ тата – канікули провести з користю, не сидіти без діла. Він зараз далеко від родини, мама весь час на роботі, тому і відправили хлопчиків до бабусі в...
Вужик Природа рідного краю зачаровує навесні. Велич зеленої фарби милує око. Як красиво навкруги! Малесенькі ставочки милують своєю кришталевою водицею. Йду вузенькою стежкою до рідного дому. І ось щось дивовижне бачу у траві: поміж купки тогорічних гілочок, серед зеленої, соковитої травички шумить струмочок. Природа створила цей шматочок життя. І у своєму царстві рухається маленька земна істота. Це вужик, вийшов погрітися на теплому сонечку, скупатися у чистій прозорій воді. Я глянула на нього, а він на мене. Хто злякається перший? Звісно я. Побігла геть. Ящірка У нас на городі живе ящірка....
Розкажу вам казочку,Не одну — а в’язочку,Про маленьких Світлячків —Козачків — лісовичків. Рудик, Жовтик і БузокВийшли разом на лужок.Чути, кличуть: “Поможіть!З ятірка мене спасіть.”Відшукали враз стежину,Обійшли рясну ожину.Подалися до ставкаРятувати Окунька.Окунець попав у ятір.Він на поміч кликав матір.Бачив вже себе не в річці— На гарячій сковорідці. Ось прийшли рятівники,Три хоробрі Світляки.Довго бабралися в ятірціВправні хлопчики оціОбережно витягали,За усім спостерігали,Щоб пуголовків-жабенят,Мальків риби не злякать.Вже звільнився ОкунецьШусть у воду — молодець.Помахав хвостом на дяку.Ну, втікати з переляку.Щука назирці ходила,Ледве його не схопила.Жовтик її проганяв —Мало здобиччю не став.Світлячки ж наші знайоміПовернулися додому.
«Сьогодні, о 20:00 запрошуємо на святковий концерт «Співучих соловейків» біля найвищого дуба лісу. На вас чекають незабутні враження та гарний настрій! Після виступу є унікальна можливість продемонструвати свій талант, та отримати шанс стати частиною співочого колективу. Чекаємо всіх охочих!» — було написано на оголошенні, яке щойно вивісили в центрі лісового королівства. Ось і настав той день, коли всі лісові жителі збираються разом. Виступ «Співучих соловейків» — дійство, яке чекають всі з нетерпінням. Кожного року, з квітня по червень, а саме в період гастролей цих перелітних пташок, щоденні концерти проходять біля...
— Знов суп на обід?! — Маринка зазирнула через двері кухні й запитала у своєї мами. — Ні, сьогодні супер-суп! — радісно відізвалась та. — Дай відгадаю, може за рецептом самого короля. — Вгадала, за рецептом Людовика XIV. — Та не може бути такого, ти жартуєш. — А ось і ні. Навіть королі їли простий цибульний суп із вишуканим смаком: шматочками хліба і сиру. А скільки енергії він дарує і навіть шлунок реанімує. Відварені трави духмяні, вітамінним відваром нас напувають. Марина присіла до столу. З її тарілки йшов пар. Суп був...
Теплого весняного дня з’явився на світ хлопчик Петрик. У нього були великі сині очі та добре серце. Батьки дуже любили свого синочка, тому він зростав щасливою та життєрадісною дитиною. Одного вересневого ранку мама взяла сина за руку і привела в дитячий садочок. Яскраві розмальовані стіни, багато нових іграшок та привітна вихователька дуже сподобались малюкові. Але проходив час і очі Петрика ставали все сумніші, а усмішка вже не так часто сяяла на його милому личку. Що ж сталося? – турбувалися батьки і шукали відповідь на це питання. Все тривало до тих...
Одного дня, посеред великого ставка, на листі білого латаття народилася маленька Жабка. Вона захоплено роздивлялася навкруги та все їй було цікаво. Найбільше їй подобались різнобарвні метелики, що літали над водою. Вони веселилися, танцювали тріпочучи своїми яскравими крильцями. Бачила Жабка і мешканців водойми: риб, раків, равликів, бабок, різних жуків та комах, водоплавних птахів. Але найголовніше Жабці подобалося те, що у всіх цих тварин були свої домівки та сім’ї. Маленька Жабка відчувала себе самотньою і нікому не потрібною. Минали дні. Жабка все більше сумувала. – Мені треба знайти свою сім’ю, інакше я...
Одного разу, у далекому краї, жила маленька дівчинка, на ім’я Аліса. Вона була дуже допитлива і завжди ставила багато питань. Одного разу, після того, як вона прочитала книжку про чаклунство, вона запитала бабусю: Аліса: Бабусю, а чи існують справжні чари? Бабуся: Звичайно, ні, моя дорога, це все лише казки. Аліса: Але в книжці було написано, що є чари, які допоможуть літати на мітлі! Бабуся: О, це дуже цікаво. Можливо ми можемо дізнатися більше про це разом. Якщо ти хочеш, можемо почати пошук чаклуна разом! Аліса: Так, так, бабусю! Я дуже...
Недалеко від лісу жила собі дівчинка Катруся з мамою. Вона була весела, привітна, лагідна, дуже любила співати. Одного разу мама попрохала Катрусю: «Донечко, сходи до лісу, та назбирай ягідок на пиріжки, але ні в якому разі не заходь далеко». Зібралася дівчинка, взяла кошик та пішла до лісу. Дорогою, щоб не сумувати, Катруся співала. На шляху їй траплялися різні квіти, ягідки, іноді навіть, гриби, які дівчинка поклала до кошика, щоб порадувати любу матусю. Все далі й далі заходила дівчинка в ліс і раптом зрозуміла, що заблукала. Стало ясно Катрусі, що не послухала...