Казки для дітей

Солодка випічка дбайливо розкладена на дерев’яних поличках, вона має неповторний аромат і м’яка на дотик. Львів’яни з великою любов’ю створили місто, в якому щедро ллється кава і смакують солодощі. О десятій ранку поціновувачі тістових витворів проходять вуличками міста і займають вільні місця у великих і зовсім маленьких кав’ярнях, ласують смаколиками та залишають “чайові”, а може й “підвішену кавусю”, “дякую”. Замовляють фантастичні десерти, щоб побачити солодке мистецтво кондитерів. А підвішена, тобто сплачена кава дозволяє пригостити того, сам не знаєш кого. І знову впізнаємо загадковий Львів. Він зберігає казки й легенди, які...

Бася розв’язала золотисту стрічку на коробці з подарунком.  — Як приємно у свій День Народження відкривати подарунки! — Дев’ять років, двадцять третє жовтня наш улюблений день, — сплеснула руками мама. Батьки стояли напроти Барбари та милувались своєю дівчинкою. — Бася, яка ти гарна виросла, — зробив комплімент батько, — а ще у дві тисячі тринадцятому ти тільки стукала у двері цього світу, а ми так розхвилювались, коли почались пологи, що забули всі імена. Коли лікар повідомив, що в нас тепер є дівчинка, я відкрив стрічку новин і дізнався, що сьогодні...

Сергій та Віталька майстрували Повітряного Змія. Вони приготували каркас з дерев’яних дощечок, ескіз майбутніх крил та яскраві кольорові фарби. — Треба ще кріплення для Змія: жилочка та котушка, — зауважив Віталька. Йому було дванадцять і щось вже в техніці хлопець кумекав, до того ж ходив на  додаткові заняття в гурток: “Моделювання і конструювання для молоді”. — ТАК у татка така вудка є, зняти можна, але трохи шкода її розбирати, — вже тихше сказав десятирічний Сергій. — Для науки нічого не жаліють, тоді й винаходи різні з’являються, — гостро відмітив Віталій....

Третій Спас — горіхи збирати час, — звернувся дідусь Панас до онуків: хлопчаків — дев’ятирічних близнюків. При цьому він жонглював трьома горішками, хитро жмурячись, як бабин кіт Степан. — Це для баби, вам не дам — назбирайте цілий жбан, можна класти й в кишеню. Попивши молока, полізли на дерево, а дід був спостерігачем і тіл зберігачем. Стоячи під кроною, дерево гойдав долонями. Аж небо хиталось, а відерце з горіхами назбиралось. Дитячий сміх розносився на всю садибу.  — Яке щастя, онуки — є! — Є-є-є! — підбадьорювали з дерева дідуся, й...