Одного ранку, коли в небі не було жодної хмаринки й сонячні промінчики пробуджували природу від сну, галявиною своїми теплими, лагідними лапками гуляв сонячний зайчик. Він милувався квітами, що розкривалися після прохолодної ночі, заглядав у крапельки як у люстерко. Неподалік пролітала бджілка до квіточки, яка тільки розкрила свої пелюстки, щоб першою зібрати нектар. Вона привіталася з нашим сонячним зайчиком, побажавши йому граного дня. Бджілці потрібно було багато зробити справ. Їхня дружня сім’я не любила ледарів і всі сумлінно виконували роботу. А сонячний зайчик продовжуючи насолоджуватися барвами природи, задумав знайти собі друга....
