Наталія Клевцова

Тарас прийшов до школи вранці. Ось і почався навчальний рік. Довго його чекав хлопець — в школу кортіло. Та не знав, як поводитися з однолітками. Вдома бабуся та матуся говорили, що він у них най-най, а коли побачив клас, нові обличчя, стало якось ніяково. Може є кращі за нього. — У мене найкращі зошити, у мене найкрутіший ранець, — нахвалював він своє добро хлопцям. Та чогось усі сторонилися. Вдома Тарас сидів і нічого не хотів  робити. — Почитай книжки, ти ж краще за усіх читаєш, — промовила бабця. Та Тарас...

— Я не хочу вчити ніякі правила! — Матвій жбурнув підручник з завданням на літо. Той відлетів і розкрився, сторінки зашаруділи, ніби обурені такою поведінкою, а хлопець даремно не звернув на цю дрібницю уваги. За хвилинку з книжки з’явився Знак Питання. Він потер свою скорчену спину, намагаючись розпрямитись, а потім махнув на це рукою. — Знак Оклику в постанові тулуба більше розуміється і поставу добре тримає, — пробурмотів він, звертаючись до розгубленого хлопчика. І продовжив: — Я щось не зрозумів, ти не знаєш, що книга — не птах, літати не...

Красивий дарунок від нашої чи не найактивнішої авторки, Наталії Клевцової до 30-ї річниці Незалежності України для читачів сайту Казка. Щастя Поруч Авторська книга. До речі, Ви можете придбати в авторки й друковане видання даної книги. Підтримка українських авторів важлива. Як бонус, є казка озвучена ентузіастами, яку ми не залишаємо без уваги. Дивіться, слухайте, насолоджуйтесь. Також казку «Подушка-ковбаса» можна прочитати на нашому сайті.

Задощилось: день не завдався з самого ранку. Бездомна сіра в білий горох кішка виглядала скуйовдженою і подряпаною, вона спостерігала, як великі краплі тарабанять по асфальту невеличкого міста, намагаючись перетворити його на Венецію. — Я не маю гондоли, та що й казати, навіть надувного човна, щоб пересуватися містом, яке плаває, — з жахом думала вона. ЇЇ великі сірі з вогняними крапочками очі побачили безнадійність ситуації й відповіли сльозами. Їжа, смачненькі м’ясні обрізки, які регулярно роздавала Матінка Марта, робітниця м’ясної крамниці, знаходилась за три вулиці від неї. Тепла ковдрочка залишилась в спогадах...

Навчальний рік добігає кінця.  — Річні контрольні напишемо, а там вже недалеко до оцінювання за восьмий клас і, увага-увага, дев’ятий клас, — Ромко стоїть разом з однокласниками біля дверей закритого кабінету з іноземної мови, дає їм настанови, піднявши вказівний палець догори, в його очах бігають хитрі вогники. Хлопці купою стоять біля нього, ловлячи кожне слово.  Роман копіює промову Мачо з Мадрида, так вони позаочі назвали Максима Мстиславовича, вчителя іспанської мови. Мачо, тому що з вересня в класі серед дівчат стільки розмов було про нового вчителя, супергероя. Він був уважним до...

Березень 1942. Марія в нетопленій хаті змерзла вщент, війна дмухає холодом в обличчя. Що про себе казати: село Розовка, чоловік на фронті, а вдома п’ятеро дітей. Новини приходять не кожного дня, все більш чутки про те, що німці пішли в наступ. Тоненька жінка обходить хату, молиться в закутку, на місці де раніше стояла ікона. Забрали. Але вона стоїть і молиться, пересохлі губи промовляють молитву тихо-тихо, щоб не розбудити малих. — Мамо, пити, — Галюня таки  почула. Їй вісім, але на вигляд не скажеш, вона спускає ноги до підлоги та підіймає,...

— Ку-ку, ку-ку, — кликав самку самець. По лісу розносились пташині заклики. — Кли-кли, кли-кли, — відповідала згодою вона на його кування. Але не хотіла мати з ним спільне гніздо, діточок. Їх переспіви було чути на великій лісовій галявині. На тій самій галявині, де сім’я Співунко зібралась у другу неділю травня. В цей день відзначається Міжнародний день Матері. Прислухались. Діти почали рахувати кількість тих самих “ку-ку”. Батько дивився вгору, хотів угледіти птахів, щоб показати дітям. Мама відвернулась. — Мамо, а ти чого не рахуєш? — Думаю-розмірковую про те, що непроста...

Одного чудового дня Катруся з дідусем подорожували за місто, до родичів. Сонячно. Автомобіль  їхав повільно, дідусь показував широкі безкраї поля нашої Батьківщини. — Внуця, серце співає, — звернувся дід до Катрусі. Дівчинка посміхнулась, навкруги зеленіли поля, які оговтались після суворої зими, а тепер наче грали в гру, росли наввипередки. Хто швидше зростатиме, випередить інших і дотягнеться до сонця? Наче можливо дістатися так легко гарячого Світила. Весняно-весело стає десь всередині, настрій у мандрівників такий чудовий! А потім проїхали далі, побачили Червоне Поле. І дідусь зупинився, наче побачив червоне світло світлофора. Маки,...

В лісі тривав урок дядечки Равлика, який розповідав історію свого роду малечі. — Колись нас знайшли під кущем винограду, коли ми куштували його ніжне листя. Це було в Бургундії близько трьохсот років тому, а ми й до сьогодні звемося виноградними равликами. Розповідь була такою захопливою, що малеча з усіх боків обступила свого вчителя, молюска класу черевоногих. Вони й не помітили, як на одного стало більше, то зупинилась біля них гусінь. Це підповз Бражник, який працював критиком і всім мешканцям зеленої галявини робив зауваження. — Тож у вас “французьке коріння”, —...

Золоте чи навіть яскраво-золотаве сонце ховається за небосхилом. Зоряна стоїть біля вікна кожного вечора і спостерігає за ним. Їй п’ять рочків, майже доросла. — Кажуть, що діти будуть ходити до школи з п’яти років за новими правилами, — за маминим голосом чується погано приховане незадоволення. Вона жаліється тітці Марічці, що дитина ще «не готова». — Готова чи не готова, вона ж тобі не пиріжок, — чує Зоряна тітку і тихенько посміхається в кулачок. П’ятирічка трохи боїться рідну маму, особливо коли та приводить своїх друзів Микитенки і сидить з ними на...