Наталія Клевцова

Дівчинка сиділа на лавочці. Вона тільки-но переїхала до цього дому. До неї підбігли діти, які кожного дня виходили поспілкуватись разом. — Пішли з нами грати! — Я не можу зараз, — спокійно відповіла дівчинка. — Дуже гордовита, — зробила висновок Еля, ватажок перегонів, і діти побігли собі далі. Артем залишився. — А чому ти не можеш зараз з нами грати? — тихенько запитав він. Неначе вголос таке казати було не можна. — В мене травма коліна, готуюсь до планової операції, тож побігати зможу через рік, в кращому випадку. — Не...

Жили собі працьовиті люди в маленькому селі. Все найкраще для спокійного існування давала їм родюча земля і Середземне море. І не думали вони про зброю, бо мирно жили собі. Тож коли прийшли вороги, не виявилось в них захисту від тієї біди. Чорною хмарою насувалось військо вороже. Встав серед поля Маттео і каже: — Треба захистити наш край від нападу! — Як же ми це зробимо, в нас навіть зброї немає! — Не бійтеся, люди, нам допоможе наша земля і сила природи! Тому що в нас нашого не забрати! Тільки будьте...

Гучна компанія насолоджувалася відпочинком на природі. З дому були  принесені заготівки для канапок, ковбаска, нарізаний сир і засмажені котлетки. Тож швидке сервірування одноразовим посудом і — все, пригощайтесь! Білочки та зайчики, серйозний їжак та навіть злий вовчисько виглядали здалеку й облизувались. Смакота! Через дві години люди пішли додому, батьки чотирирічного Максимка зібрались раніше, тому що хлопець втомився, навіть смоктальну цукерку, яку йому запропонував дядько Сергій, упустив у траву. Хотів було підняти та мама каже: — Хай лісові звірі скуштують, збирайся! Пляшки та серветки було зібрано в пакет для сміття, його...

— Хочу пончик! — повторювала Ганночка по дорозі від поліклініки. Сьогодні дванадцятирічна дівчинка була з мамою на прийомі у педіатра. — Але доктор сказав, що тобі треба скорегувати меню, щоб вага залишилась в нормі. — Але я хочу цей солодкий смажений пиріжок з отвором посередині. Особливо мені до смаку отой, з шоколадною глазур’ю. Вони як раз проходили вздовж кав’ярні «Понч», яка славилася тим, що всім охочим випити кави на додачу клали пончик, смак якого змінювався кожен тиждень. Можна було попасти на тиждень ванільних, шоколадних або горіхових пончиків. Ціна кави була...

– Я хочу такий візерунок, щоб перемогти на конкурі, — загадала собі майстриня. Вона узялась до створювання візерунку на вишиванці. В Петриківці конкурс на кращу українську вишиванку з нагоди річниці створювання селища відбудеться в вересні, «Петриківський дивоцвіт» називається, треба поспішати! Мить – вона вколола палець, краплина крові впала на тканину. – Треба негайно обробити, – вирішила майстриня і вийшла з кімнати. – Що ти накоїла, – зафиркали нитки на голку. – Я така від пригоди, навмисно гостра, щоб вам за мною легше було крізь тканину проходити, візерунок свій виводити. –...

Жінка винесла сміття в великому пакеті, а в іншій руці був пакет із залишками хліба для птахів. Крихти хліба вона поклала до пластикової годівнички біля контейнера, щоб голуби могли скуштувати. А пустий пакет скрутила й викинула до контейнера. Вітер підхопив пакет і поніс догори, бідолаха зачепився за дерево. –  Не дістати, –  похитала головою жінка і пішла в дім. Вітер наповнив пакет повітрям і запустив у небо. –  Яка височінь, –  злякано промовив пакет. А його несло й несло далі. –  Починаю нове життя! – прийняв рішення пакет і перестав...

Ця крапелька води, на перший погляд, була такою як її подружки: містила два атоми гідрогену і один атом оксигену. Але якщо придивитися ближче, можна було побачити, що вона вміла думати і діяти. А ще дуже хотіла стати потрібною. Разом з подружками так приємно подорожувати у хмарці в очікуванні нових вражень! Цікаво, куди їх віднесе вітер? Штормовий вітер налетів зненацька і поніс маленькі краплинки з великою швидкістю. – Ой, як паморочиться голова, –  кричали крапельки. Вони швидко наздогнали іншу хмару і зіштовхнулись. Все змішалось, наша крапелька вперше бачила, як злякані подружки...

Кімнатні рослини визирали у вікно.  Вони побачили, як весняна травка, а за нею і сонячні  кульбабки, тягнуться до сонця. – Які вони самостійні, – замилувалась півонія. – Ні, це нам пощастило, – заперечила дифенбахія чарівна. – Ми живемо просто розкішно, не треба ні про що піклуватися, завжди дають чисту водичку, –  простодушно додала фіалка. – Точно, нас поливають і доглядають, – дифенбахія почувала себе головною в цій кімнаті. Двері відчинились і до кімнати ввійшли мама з донькою. – Поставимо його до інших квітів, доню. – А наші квіти не будуть...

— Готуйся, Людонько, буде тобі День Народження! — оголосила мама і поставила в холодильник величезний торт, зроблений на замовлення. Люда зааплодувала від радості в долоньки. Ура, їй сім років! Треба Валерці сказати! Вона побігла до сина сусідів, вони з Валерою товаришували, йому в квітні місяці вже виповнилось сім, ходить гордиться, а восени вони підуть в перший клас. — Валерка, приходь до мене на День Народження, мама дозволяє! І батьків твоїх вона вже запросила телефоном! — А торт буде? — На замовлення зробили! Мама поставила в холодильник. — А як його...

Жили собі чотири брати – Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий океани. Жили добре, не сперечались між собою. Та ось до них завітала красуня — Зірка з неба. Вирішила вона своєю вродою помилуватися в водному зображення, як в дзеркалі. Побачили її брати і покохали до нестями. Почали один перед одним хвалити себе, показувати силу-силенну. Тихий океан розмовляв неголосно, але поважно. Він же найбільший за площею, глибиною та віком. — Виходь за мене заміж, красуня, я хоч і старий, але мудрий – подарую тобі Маріанський жолоб. Я найбільший, маю двадцять п’ять...