Taras

Відірвавшись і впавши з пахучого м’якуша хліба, крихта не одразу збагнула, що лежить на снігу, який є також білим, як вона, проте холодним. І білі сніжинки, що летіли зверху, нічим не могли допомогти їй. А велетні, які своїм зростом сягали неба, власними ногами могли розтоптати її. Маленькій, немічній дуже хотілося жити. Вона не знала, що чекати її в цій круговерті. Де крім жаху, ліпшого годі було знайти. Та втрачати віру – не хотіла. А сніг падав і не думав припинятися. Мороз із кожною хвилиною дужчав. Лежачи в снігу, крихта відчувала,...

Коли в однієї курки-квочки вилупився з яєчка малюк-півник, вона зрозуміла, що над вихованням свого сина доведеться багато-багато працювати. Бо вже наступного дня півник не хотів залишатися під її крилами, а старався вискочити з кошика, заховатися десь, утекти. Синочок виявився великим неслухнянцем. – Не дитина – справжня біда, — жалілася подружкам курям. Та й батько півень не знав, що йому робити. – Може його відправити на виховання до качок чи до гусей? – Краще до індиків. – А я пропоную до страусів. – Спочатку до перепілок, а потім… Варіантів було багато,...

Коли в однієї бідної жінки, на ім’я Бездоганність народилися дівчата-близнючки, та й такі гарні, що кращих за них годі було шукати, вона вирішила назвати їх Правда та Істина. Поки вони були маленькими, навчала їх бути справедливими, відповідальними, уникати обману, думати й творити лише добро, не долучатися до справ Зла, любити, ходити у світлі. Бути лагідними, слухняними. Поки жила, раділа, що її діти ростуть саме такими, як їх виховувала. Та коли померла, одну з доньок наче підмінили. Це побачила Правда. Щодня вона намагалася довідатися від Істини правду, допомогти їй, але та...

Стрімко вибігши на пагорб, стежинка зупинилася, такої краси, яка розкинулася перед нею, ще не бачила: широке блакитне небо, зелена земля – доповнювали одне одного красою. Пройняті радістю й духом літа сяяли долини та ниви, величаво літали ластівки, дзвеніли бджоли, пахли трави; десь неподалік співала іволга, кувала зозуля. Ніщо так не прикрашало довкілля, як їхній спів. І стежинка любила його, як промінці сонця, якими пеленалося небо, як рясні краплини роси, які падали з неба на землю, як вітер, що любив гратися з листям дерев. Інколи він бував нестерпно буйний, а загалом...