Лісова журналістика

Вирішили звірі в лісі демократію і гласність розвивати. Від одностайного схвалення рішень правління перейти до конструктивної критики. А щоб голос розуму було краще чути, вирішили видавати лісову газету.

Новин назбирали швидко. Білки, що по всьому лісі стрибають, чимало розповіли, і лисиця не лишила редакцію газети без інформації, і тхір багато цікавого повідав. Почали відбирати, що друкувати у першу чергу. Як ведмідь напився — того не можна, бо як почує ведмідь, то всім несолодко буде: прийде до редакції й розвалить усе. Як кабан віз жолудів у білок забрав та й собі відтягнув — ще гірше буде, бо той не тільки жолуді забере, а ще й коріння у дубів попсує.

Перебрали новини — а й сказати доброго нема про кого. Хіба що сорочі плітки друкувати, але їх і так усі чують, газети не читаючи. Тож не вийшло з газети нічого путнього.

А все тому, що розум — у кого є, а в кого й немає — не біда, а їсти і носити власну шкуру неушкодженою всім хочеться