Наталія Клевцова

1 — Заморили, Людоньки, голодом заморили, — крик відчаю пронісся і затих. Голодний вихор носився по селу. Він заглядав у кожну домівку, наче хотів зжерти усе довкола. Голодні селяни навіть не запалювали свічок. У темряві молились і лягали спати, благаючи Бога прокинутись зранку. Можливо, наступний день щось змінить. З’явиться їжа? З’явиться  надія. Так хочеться жити, просто жити. Осінь 1932 року. Земля цього року виглядала, як виснажена годівниця, врожай був замалим, щоб задовольнити потребу людей, нагодувати. Нормативи здачі зерна були зависокими для виконання. Влада  не залишила нічого людям. Людей гнали у...

Тиждень розпочався з виховної години, на якій наш класний керівник ввімкнув радіо і ми слухали новий трек присвячений бабусі й виконаний співачкою з іменем газованого напою. Наш вчитель української, Матвій Андрійович, завжди щось вигадує: квести та тести, марафони й біологічні змагання з застосуванням оригамі або скульптурного пластиліну тощо. — Перед словом “тощо” кому ставити не потрібно, — втрутився Матвій Андрійович. Я й не помітив, що список вчительських цікавинок почав писати по-справжньому, на папірці-чернетці. — До речі, Вадиме, тобі не завадить написати диктант. Я розгубився. — Невже я припустився помилок? —...

Зростали собі на городі брати-близнюки, справжні козаки, добре їли  і пили, здоровенькі були: Олег і Олесь, ось і рід їх увесь. Аж ось виросли і почали гарбузними боками штовхатись, щосили сперечатись, так від тієї бійки обом влетіло, що в різні сторони розлетілись. І відбулося диво, вони між собою помирились і домовилися по світу блукати, щоб свого батька відшукати, бо знати свій рід — то є велике щастя, на все майбутнє життя. В різні сторони вони покотилися і через рік зустрітися домовилися. Багато стежок минало, а легше від цього не ставало,...

На зупинці в очікуванні транспорту стояли Маринка та її бабуся. Незабаром підійшла маршрутка. Дівчинка жваво забігла до салону, побачила вільне місце та стала біля нього. — Сідай, бабусю!  — Сідай ти! Давай, не сперечайся! — Я ж хочу бути ввічливою! — А я хочу тебе захистити. Водій дуже поспішає.  Водій саме пригальмував і людей в автобусі помітно хитнуло. Вже наступна зупинка, а місце ще не поділили. Нові пасажири заходять, щоб їхати далі. Кожен шукає зручне місце. Студент з рюкзаком, жінка з молоком і молода мама, а в неї в руках...

Жили собі ведмідь та їжак. Добре вони спілкувалися разом. Взимку залягали спати, а навесні раділи сонечку, зеленій траві, ніжному небу. Їжак пригощав яблуками, які приносив кожного дня, а ведмідь — диким медом, ягодами. Солодко жили та одного разу посварилися. Ось як це сталося. Задрімав їжачок у малині, а клишоногий в кущі зайшов та ногою туп-гуп і в їжаковий тулуб. Один реве, інший скиглить.  — Ти винен! — Ні, це все ти ! От вже пуста голова, мозку в тебе нема! — Сам такий, не друг ти мені. — Не буду...

Тарас прийшов до школи вранці. Ось і почався навчальний рік. Довго його чекав хлопець — в школу кортіло. Та не знав, як поводитися з однолітками. Вдома бабуся та матуся говорили, що він у них най-най, а коли побачив клас, нові обличчя, стало якось ніяково. Може є кращі за нього. — У мене найкращі зошити, у мене найкрутіший ранець, — нахвалював він своє добро хлопцям. Та чогось усі сторонилися. Вдома Тарас сидів і нічого не хотів  робити. — Почитай книжки, ти ж краще за усіх читаєш, — промовила бабця. Та Тарас...

— Я не хочу вчити ніякі правила! — Матвій жбурнув підручник з завданням на літо. Той відлетів і розкрився, сторінки зашаруділи, ніби обурені такою поведінкою, а хлопець даремно не звернув на цю дрібницю уваги. За хвилинку з книжки з’явився Знак Питання. Він потер свою скорчену спину, намагаючись розпрямитись, а потім махнув на це рукою. — Знак Оклику в постанові тулуба більше розуміється і поставу добре тримає, — пробурмотів він, звертаючись до розгубленого хлопчика. І продовжив: — Я щось не зрозумів, ти не знаєш, що книга — не птах, літати не...

Красивий дарунок від нашої чи не найактивнішої авторки, Наталії Клевцової до 30-ї річниці Незалежності України для читачів сайту Казка. Щастя Поруч Авторська книга. До речі, Ви можете придбати в авторки й друковане видання даної книги. Підтримка українських авторів важлива. Як бонус, є казка озвучена ентузіастами, яку ми не залишаємо без уваги. Дивіться, слухайте, насолоджуйтесь. Також казку «Подушка-ковбаса» можна прочитати на нашому сайті.

Задощилось: день не завдався з самого ранку. Бездомна сіра в білий горох кішка виглядала скуйовдженою і подряпаною, вона спостерігала, як великі краплі тарабанять по асфальту невеличкого міста, намагаючись перетворити його на Венецію. — Я не маю гондоли, та що й казати, навіть надувного човна, щоб пересуватися містом, яке плаває, — з жахом думала вона. ЇЇ великі сірі з вогняними крапочками очі побачили безнадійність ситуації й відповіли сльозами. Їжа, смачненькі м’ясні обрізки, які регулярно роздавала Матінка Марта, робітниця м’ясної крамниці, знаходилась за три вулиці від неї. Тепла ковдрочка залишилась в спогадах...

Навчальний рік добігає кінця.  — Річні контрольні напишемо, а там вже недалеко до оцінювання за восьмий клас і, увага-увага, дев’ятий клас, — Ромко стоїть разом з однокласниками біля дверей закритого кабінету з іноземної мови, дає їм настанови, піднявши вказівний палець догори, в його очах бігають хитрі вогники. Хлопці купою стоять біля нього, ловлячи кожне слово.  Роман копіює промову Мачо з Мадрида, так вони позаочі назвали Максима Мстиславовича, вчителя іспанської мови. Мачо, тому що з вересня в класі серед дівчат стільки розмов було про нового вчителя, супергероя. Він був уважним до...