Тарас відверто сумував, сидячи за п’ятою партою. І головне — сам туди напросився, бо не хотів знов почути: — Товстун, пригнись, не видно за тобою. Або оце: — Жиртрест, головний жиропас. Смуток клубком сидів десь всередині й тільки щільно зімкнені…
Плигала білка з дерева на дерево, зачепилась за поламану гілку і впала. Лежить в купі пожовклого листя наче на пуховій перині й не ворушиться. А коли до тями прийшла, зрозуміла, що грошики знайшла. Хтось у листі заховав жовті, круглі, блискучі…
Дика груша росла на межі між двома городами, в цьому місці забору не було, дерево було кордоном сусідських сімей Чимерис і Скляренко. Хоч вони не дуже товаришували. Навесні розквітла груша ніжним цвітом. Настало літо і квіти перетворились на маленькі лампочки,…
— Знов сваряться, — тринадцятирічна Христинка повернулась до братика — Юрасика дуже сумною. — Вони ж обіцяли більше ні в якому разі, ми повинні це зупинити, — підтягнув Юрасик окуляри ближче до очей і якось спалахнув, — Є ідея! —…
Спочатку довго не спалося, а потім заплющив очі тільки на мить і одразу настав ранок. Восьмирічний Миколка просунув руку під подушку, точно, подарунок вже Є! Але не омріяний металевий літачок, а тільки пакет цукерок та пляшка помаранчевого соку. Не так…
Читачі коментують