Був собі в одному лісі ведмідь. Та такий дуж’ий та лютий!.. Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибає. Ліс був великий, і звірини в ньому багато, та проте страх пішов на всіх. Адже так і року не мине, а в цілому лісі душі живої не лишиться, коли бурмило буде так господарювати. Рада в раду, присудили звірі вислати до ведмедя посланців і сказати йому: «Вельможний пане ведмедю! Що ти так знущаєшся? Одного з’їси, а десятьох із злості роздереш і покинеш!.. Адже так до року, то й душі...
kazkar
Жила колись принцеса, і була вона дуже гордовита: як прийде до неї наречений, то вона починає загадувати йому загадки; а якщо він їх не розгадає, то поглузує з нього і прожене з очей. Одного разу повеліла вона оголосити: хто загадку її розгадає, за того вона і заміж піде. І от нарешті об’явилися троє кравців. Двоє старших вважали, що вони великі майстри, справу свою кравецьку знають, як ніхто інший. А третій кравчик був з виду непоказний і страшенний тюхтій, але він гадав, що саме йому випаде щастя одружитися з принцесою. Зібралися...
У сім’ї одного бідного чоловіка народилася перша дитина. Ходив він по селі і не міг знайти кума, бо був дуже бідний. Усі знали, що він не мав що дати їсти, і не хотіли йти до нього за кумів. Дитина лежить нехрещена, а мати через це не має права вийти з хати. Навіть до керниці за водою не має права вийти. Вона знов посилає чоловіка: — Іди шукай кумів. Він знову ходив по селі, питав, просив, і ніхто не хотів іти. Вертається він додому і здибує чужу бабу. Та баба питає: — Куди...
Жила собі на світі штопальна голка. Вона вважала себе надзвичайно тонкою і була про себе настільки високої думки, що удавала із себе справжню швацьку голку. — Обережніше! — сказала вона пальцям, коли вони виймали її із шухлядки.— Не впустіть мене! Якщо я впаду на підлогу, може статися, що мене ніколи вже не знайдуть — я надто тонка! — Хіба що! — відповіли пальці й міцно обхопили її за стан. — От бачите, я йду із цілим почтом! — сказала штопальна голка і потягла за собою довгу нитку, тільки без вузлика....
У тій слободі, де я раніше жив, був один чоловік, Грицьком його звали, був він бідний і такий сердешний, що з самого малку не знав щастя-долі. Батько його з матір’ю рано померли, і залишився він сиротою микати своє горе на білому світі. Як тільки зіп’явся на ноги — пішов по містах ходити. І ходив він так, аж поки дійшов до віку літ, тоді вже сяк-так з горем та з бідою оженився та й зажив собі наче б і нічого, так ні ж… Жінка попалася йому роботяща і доброї душі. Уже...
Жили-були два брати. Вони близько жили один коло одного. Колись давно були в дружбі, а потім стали ворогами, бо старший брат забагатів, а бідному Бог дав аж дванадцятеро діточок — один від одного менший. Бідний брат тим і годував їх, що рибу ловив саком. Але вже кілька днів не везло йому, приходив додому з порожніми руками. Діти його так чекають, лиш поріг переступить, так і обліплять його з усіх боків, як реп’яхи, про рибу питають. Зажурився бідний брат, але пообіцяв дітям, що завтра точно вже рибку принесе. Прокинувся дуже рано,...
В одного чоловіка було семеро синів, але жодної дочки; а йому так хотілося мати дівчинку! І от нарешті народилася донечка. Як же зраділи батько з матір’ю! Треба було дівчинку скоріше викупати. І батько послав одного з синів до криниці по воду. Разом з ним побігли й інші шестеро братів. Затіяли брати біля криниці метушню — адже кожен хотів зачерпнути воду першим — та й впустили глека просто у криницю. З’юрмилися вони всі довкола криниці і не знають, що далі робити: бояться повернутися додому без глека. У батька вже увірвався терпець...
Якось двоє королевичів подалися у світ шукати пригод. Захопило їх там у свій вир життя, збилися вони на манівці, та вже й не вернулися додому. Тоді найменший королевич, якого всі звали Дурником, пішов шукати братів. Та коли він нарешті знайшов їх, ті почали сміятися з нього. — Де вже тобі, немудрому, домогтися чогось у світі, як навіть ми, багато розумніші за тебе, з чим прийшли в нього, з тим і лишилися! Пішли вони далі разом і натрапили на мурашник. Два старші брати хотіли розкидати його й подивитися, як перелякані мурашки...
Десь далеко, аж за сьомим морем, було одне царство. Там жив один цар, котрий мав трьох доньок. А дівчата були такі красні, що людському окові дивитися на них і не дивуватися було неможливо. Не вірю, що в світі могла би знайтися хоч одна красна дівка, яка була би їм до пари. Гей, приходили до тих дівиць-відданиць молоді принци й герцоги, графи й барони. Приходили не просто задивлятися і чудуватися з краси трьох сестер, а й сватати їх. Але цар так дорожив красою своїх доньок, що все вигадував причину, хитро і...
Десь у якомусь-то царстві, в якомусь государстві був жив собі старий чоловік та жінка. І зроду в них не було дітей. Поїхав чоловік на базар, от як би й у нас у Корсуні, поторгував він, що йому було треба, купив собі рибу солону та й поїхав з базару додому. Їде собі, та й захотів він пить дуже. Аж стоїть на горі криниця. Припав він до неї, а чорт відти хвать за бороду і не пускає. — Пусти,— каже чоловік. — Ні, не пущу,— одвічає біс. — Чом же ти не...
