В одному далекому королівстві народилася дівчинка. Батьки влаштували на її честь велике свято. Вони запросили до палацу найкращих музик, а також фей, щоб ті подарували дівчинці різні здібності. Тільки-но феї зібралися піднести малечі свої подарунки, як посеред зали несподівано з’явилася літня пані. Її обличчя закривала густа вуаль. Незнайомка поставила біля колиски горщик і посадила зернятко. Потім вона вийняла з сумочки дзеркальце і простягла його королеві. Дзеркальце вмить розлетілось на дрібні уламки, частина яких впилася королеві в око. – Хоч як сильно ти любитимеш свою донечку, у кожному її кроці, у...
Листопад. Третій місяць осені яка, як і весна чи літо, зовсім скоро завершить свій хід по землі. Все відцвіло, відгоріло, обсипалось. Немає більше яскравих кольорів, що так тішили душу, ятрили зір. Сьогодні і птах, і звір, і дерево, і кущ – всі підпорядковані єдиному закону: вижити у важких умовах, не загинути. Як складно. Навіть страшно. Бо ніхто не знає, якою буде вона – зима. Бір вже спить. Дивиться свої солодкі сни. І тільки дятел продовжує вистукувати у свої барабани, ніби намагається розбудити його. – Як справи, Михасю? – піднявшись на...
В одному звичайному лісі трапилася дуже незвичайна історія. В густих кронах дерев жили різнокольорові феї. Щодня вони влаштовували на гілках веселі забави, співали, загравали з лісовими мешканцями і наперебій розповідали одна одній про свої подвиги та планували нові. Та одній з них було не до забав. Бузкова Фея самотньо сиділа на найвищій гілці. На заклики подруг лише сумно хитала головою. Вона була дуже доброю, завжди готова прийти на допомогу, але надзвичайно сором’язлива. Ніколи нічого не розповідала, бо вважала, що це нікому не цікаво. А ще вона дрижала від страху, як...
– Вероніко, чи дозволиш покататись на твоєму велосипеді? – попросила Поліна свою сусідку-однолітку. – Ні, – Вероніка задерла голову і відвернулась. – А ролики винесеш? Хоча б на декілька хвилин. У мене таких нема і, мабуть, ніколи не буде… – І роликів не винесу. – Тоді, може, самокат? – не вгавала Поліна, сподіваючись, що Вероніка таки поступиться. – Чи дозволиш побавитися твоїми ляльками, конструктором? – Нічого тобі не дам. Дозволю лише спостерігати, як я катаюсь чи бавлюся своїми іграшками. – Ти жадібна, Веронічко, – сумно зітхнула Поліна. – Не зможу...
Добрий день діти! Давайте знайомитись, я ваша вчителька, мене звати – Людмила Миколаївна. Це ваш перший урок, розгорніть книгу і починайте читати. Віталік промовив – Людмила Миколаївна можна вголос прочитати – так звісно. Відкривши книгу Віталік, Іринка, Алла та Іллюша потрапили в чарівну країну пригод. Друзі почали розглядати все навкруги і помітили велике дерево, обійшовши його вони знайшла драбину, яка вела на самий верх, де була хатинка. Потрапивши в середину Іра побачила скриньку, а там записка. Віталік відкрив її і раптом з’явились чарівні літери, які почали співати: «якщо ви хочете...
В одному невеликому містечку стояв дуже гарний будиночок. У цьому будиночку разом зі своїми батьками жила маленька принцеса. Мама з татом дуже любили донечку і щодня тішили її чимось приємним та цікавим: мама кожного дня заплітала донечці гарненькі кіски, а тато дарував іграшки. Дівчинка ж тішила батьків своєю усмішкою та запальним сміхом. Та раптом дитячий сміх зник з будиночка. Якось ввечері, коли сонечко вже зайшло і настав час увімкнути світло, дівчинка кинула іграшки, притулилась до мами і закричала: «Я боюсь!» Вона дивилась переляканими оченятами на стелю і дрижала, немов листочок...
Давним-давно, років, може, з двісті тому, в одному селі жив чоловік на ім’я Міхал. На зріст він був невисокий, але силу мав неабияку – однією рукою підіймав лантух з зерном, мов невеличку торбину, ще й завдавав його собі на плечі. Міхалова хата стояла на галявині в лісі; мав він клаптик поля, а дітей аж п’ятнадцятеро, отож доводилось йому працювати від ранку до вечора. Тільки й було в нього багатства, що двоє сивих коней, гарних на диво. Всі в селі заздрили Міхалові, що він має таких красенів. А найбільше дивувалися, чим...
Навесні у Музичному лісі розливаються пахощі від цвіту та пісні майже цілодобово — тут же не тільки пташки співають, а й геть усі звірята мають гарні голоси і полюбляють ними похизуватися. Але як тільки сніг зійшов, звірі почали помічати, що довкола лісу назбиралося повно сміття. То ведмідь прийшов сердитий, бо подер собі пальця бляшанкою, то зайчик заплутався у пластиковому пакеті поки відмотував його та й ніжку собі натер. А лисичка, яка кожного дня у своєму домі наводить лад та прибирає, то таки нігде спокійно пройти не може — знайшла...
Настала весна. Вона впевнено йшла собі по землі — всюди розтавав сніг та лід, земля зігрівалася, струмочки розтікалися. А де весна пройшлася, там враз зеленіла трава і пробивалися з-під землі перші малесенькі квіточки. І всюди за весною чувся спів пташок та веселий гомін. Бо як тільки весна дихне легеньким віртиком, то відразу всім стає тепліше і радісніше: і звірятам малим та великим, і рослинам, і дорослим з дітками. Ступила весна і в Музичний Ліс. Цілу зиму він спав — звірята тихенько сиділи по своїх домівках. Але чи всі знають, що...
Трапилась ця пригода у передвеликодній вечір. Маленька Катруся сиділа на лавочці біля хати і розписувала яєчка. Кошичок для посв’ячення уже був готовий. Дівчинка все туди поклала: і пасочку, яку спекла їй мама, і ковбаску, хрін, трошки масла, шматочок шиночки, прикрасила зеленню і квітами. Тільки писаночок не хватало. От тепер сиділа розклавши пензлики та фарби на лавці і виводила дивні узори. Завтра зранку вона з батьками понесе найкращий кошичок у церкву, щоб осв’ятити. Катруся дуже старалася, виводячи узори на яєчку. І не помітила, що писаночка, яку вона щойно розписала й поставила...
