Хельга

Хельга не пам’ятала, скільки часу пройшло, як її, красиву німецьку ляльку, заховали у велику коробку разом з іншими іграшками. Їй здавалося, що наступного дня вони знову будуть грати зі своєю маленькою господинею. Але ні наступного, ні  після, ніхто не підходив до коробки. Діти виросли і роз’їхалися, в будинку було тихо, і коробка з іграшками нікого не цікавила. Було темно і сумно. Йшов час, Хельга перестала розрізняти дні і ночі. Скільки пройшло часу? Рік? Два? Або набагато більше?

Та якось до господаря прийшов незнайомець. Вони підійшли до коробки з іграшками, витягли плюшевого зайця, м’яку ляльку у синьому комбінезоні, велику пластикову ляльку Катрін у білих штанцях і біло-зеленій блузці і, нарешті, іі, Хельгу. Світло засліпило очі. Хельга була одночасно і щаслива і налякана. З одного боку, це була хоч якась подія за її тривале ув’язнення і забуття, може їй пощастить і її віддадуть якійсь гарній дівчинці, яка буде любити її, розчісувати її довге волосся, шити одяг… Але радість Хельги швидко згасла, коли її проносили повз велике дзеркало і вона змогла мигцем побачити своє відображення! На кого вона стала схожа! ЇЇ біляве довге волосся, в яке ще колишньою господинею були вплетені білі стрічки, було сплутано. Блузки на ній не було, від колишнього костюму залишилися тільки потерті зелені бриджі з відірваною лямкою. Ватна набивка збилася на спині у жахливий горб, вона була боса і замурзана. Лялька була в розпачі. Кому вона така потрібна! Напевно, її хочуть просто викинути…

Тим часом іграшки склали в пакет. Хельга з сумом дивилася на усміхнену Катрін, велику пластикову ляльку, яка збереглася набагато ліпше і була впевнена, що її-то не викинуть. Вона з перевагою поглядала, на скоцюблену маленьку Хельгу, від чого тій ставало ще гірше.

Іграшки понесли шумним містом кудись, у невідомість. Нарешті їх подорож закінчилася. Чоловік прийшов до себе додому і віддав пакет з іграшками своїй дружині. Вона розплутала Хельгове волосся, зняла одяг. Як було приємно знову зануритися у теплу воду з милом! До того ж, вирішила німкеня – якщо мене купають, отже, викидати не збираються! Хельга помітно повеселішала, але погляд її колеги, Катрін, казав – почекаємо до завтра, подивимося, кого вибере маленька дівчинка, яка спить у сусідній кімнаті!

Всі ляльки були вимиті, причесані і залишені на кухні висихати. Їх одяг теж був випраний. Незабаром всі лягли спати і ляльки теж могли відпочити. Хельга прокинулася з першими променями сонця, їй було трохи тривожно, але від колишньої депресії не залишилося й сліду. Прийшла господиня, вона причесала висохле волосся і одягла ляльок.

Незабаром прокинулася і маленька дівчинка, Настя. Вона дзвінко засміялася, радіючи новим іграшкам. Їй привітно усміхалася Катрін, але дівчинка спершу потягнулася до Хельзі. Вона обійняла її і так ніжно пригорнула до себе, що лялька нарешті була щаслива.

Знову яскраво сяяло сонце, кожен день був наповнений різнобарвними фарбами, музикою і дзвінким дитячим сміхом. Життя тривало.