Маковій

Марія Антонівна стояла в церкві й тримала свічку в руці, в іншій — маковий букет. Пахучий букет зазвичай доповнюють помаранчеві чорнобривці, свіжа м’ята, айстри білі та бордо, пряний любисток. Збирати букет до Маковія є стародавньою традицією, щоб і наступного року все розквітло в саду і на городі — мак захищає від злих духів. Церковний дзвін сповіщає про закінчення урочистого Богослужіння. Свято також має іншу назву — Перший Спас.

Дзвони дзвонять, а жіночки с освяченими букетами трав задумливо з церкви виходять. Розходяться. Село маленьке, але ми любимо його всім селом. Вечоріє.

— Антонівна, твоя “антонівка” достигає?

— Достигати яблука ще з місяць будуть, — відповіла, важко зітхнула і присіла на лавку баба Марія.

— Щось із серцем? — спитала сусідка Рая, — посиджу з тобою поки що.

— От, кажуть люди, що мак від погані захищає, а серцем чую, злим духом пахне.

— Прифронтове село у нас, такі от справи, — Рая відповідає і довго дивиться на схід.

Віє суховій, гарячий сухий вітер. Він сушить сльози, які виступили на очах у Раї. Сусідки мовчать.

— А земля ще волога, — стрепенулася Марія, — розумієш, до чого веду?
Запитала і сама відповіла:

— Мак саджати ходімо.

— Що, уночі?

Марія кивнула і дістала з кишені макові зерна. Відважні бабці, схожі на вояк, несуть у руках коробочки з насінням. Дозрілі насінини можна саджати, витрушуючи з отворів коробочки, наче солити землю. Сиплють і шепчуть, звертаючись до Спаса нашого, що рятує у свята і в будень.

Буде врожай, буде новий рік і знову буде весна. Зацвіте маковий сад навесні, наче вінком вбрана дівчина.