Таксі або ялинкові обійми

Таксі зупинилося. Мама і Богдана вийшли біля під’їзду. Але не встигли увійти в дім, тому що Богдана побачила ялинку, яка впевнено крокувала їм назустріч.

— Мамо, поглянь: дерево від господарів утікає, точно не хоче, щоб його в дім занесли.

— Та хочу я, хочу, — голосом Мирослава відповіла ялинка.

А ось і сам хлопець показався з-за пухнастих гілочок. Він зупинився. Вдвох з мамою вони придбали додому ялинку.

— А ми також за ялинку, тільки штучну та з білими голками, — поставили вже, похвалилась Богдана.

— А ми сьогодні вирішили, купили, а тепер стою й обіймаюся з ялинкою, вона така запашна, але колюча, — хлопець витер піт з лоба.

— Ой-ой-ой, тобі аж гаряче стало, а мені годину назад було так само, тому що я танцювала.

— З репетиції повертаємося, — додала мама Яна.

— А виглядаєте, як з голочки, завжди красиві, — щиро мовив хлопець.

— Там на площі люди з плакатами стоять, а на них написано: обійми мене! — пригадала Богдана.

А Яна додала:

— Ще Цицерон казав: ”Світ тримає все у своїх обіймах”. 

— Отже, я все роблю правильно, гарно, коли є можливість обійняти друга.

Мирослав зробив пару кроків, щоб обійняти Богдану, але ялинка втратила рівновагу і почала падати. Він швидко схопив її за стовбур, але дівчинка вже пірнула у під’їзд дому. 

— Пізніше зустрінемось, — пролунало ехо, а хлопець подумав про те, що треба купити Богдані подаруночок, а для цього треба дізнатися про її смак.