Дівчинка, ведмедик та єдиноріжка
Жили собі три сестрички. Старша дівчинка мала ведмедика, середня — собачку, а у маленької не було улюбленця.
Виповнилося Ладусі три рочки й тато, вертаючись з роботи, заїхав у великий магазин. Всі полки там заставлені іграшками. Чого тільки не було: ляльки, пупси, паровозики, машинки, конструктори, роботи, велосипеди, все, що тільки можливо уявити. На дальній поличці, у куточку, сидів та сумував маленький біленький ведмедик. Люди заходили, обирали іграшки, а на малюка не зважали.
Продавчиня тітка Клава хотіла зняти ведмедика з полички та закинути на склад, а на його місце поставити більш популярний товар, тому в цей день Мишко особливо сумував.
І от до магазину зайшов татко Ладусі. Він побачив милу іграшку й вирішив придбати для своєї дівчинки. Тітка Клава так зраділа, що навіть бантика на шию Мишкові зав’язала.
Всю дорогу ведмежатко хвилювалося, думало якою буде його господиня. Йому було страшно: «А що коли вона мене не буде любити, відірве лапку, кине під дощем…»
Нарешті доїхали. Ладуся в рожевій сукні та капцях-зайцях вибігла назустріч таткові. Він привітав доню з днем народження та подарував їй біленького ведмедика. Мишко дуже зрадів, що матиме таку гарну господиню. Так вони стали друзями.
Ведмедик та дівчинка жили щасливо, проте була одна річ, яка засмучувала Мишка. В магазині на поличці лишився його товариш − фіолетовий єдиноріг. І от одного дня, коли дорослі вже спали, Мишко наважився розповісти своїй дівчині про Єдиноріжку.
Вранці Ладуся переповіла все мамі. Мама подзвонила татові й він поїхав в магазин шукати Мішкового товариша. Тато встигнув, бо плюшевих єдинорогів ніхто не поспішає купувати.
Так зустрілися троє найкращих друзів: Ладуся, Мишко та Єдиноріжка.
