Сливове варення
Людонька часто хворіла, піде два-три дні до дитячого садка і щоки палають. Не від радощів, а від високої температури. Отже, лікуватись тепер два-три тижні. Її матір не могла працювати, треба доньку лікувати, чаєм з варенням відпоювати. Працював один батько, його заробітна плата ледь покривала витрати. Щоб смачно всіх нагодувати, треба пофантазувати, кожен день щось вигадувати.
Полуденне сонце нагадувало про час обіду. Мати разом з Людонькою принесли додому хлібину: вона була ще тепла і пахла на всю кухню.
— Хочу скуштувати, — дівчинка торкнулася пальчиком рум’яного хліба.
На вулицю Людонька вийшла з великим бутербродом. Так приємно смакувати на свіжому повітрі! До неї підбіг друг, сусідський хлопчак Валерка, для якого будь-який смаколик мав важливе значення.
— Що ти їси? Дай відкусити! — він такого ще не бачив, тому навіть забув привітатися.
— Отака вкуснятина, — смакувала Людонька, мруживши очі.
Валерка стояв, бутерброд зменшувався на очах.
— Отут вкуси трохи, збоку, — нарешті дозволила дівчинка.
— А що таке Вкуснятина? — запитав з повним ротом, не дожувавши.
— А у нас мама так готує, що все в домі — Вкуснятина!
Він стрімко побіг додому, а через пів години до мами дівчинки — Галини — завітала мама Валерки — Валерія. Вона на сина довго в житті чекала, обожнювала, смачно годувала, на честь себе назвала.
— О, сусідко завітала, мій борщ ще не готовий, буде скоромний, але засмажу цибулькою з бурячком і сальцем, а тоді вже подам на стіл.
— Та я не за борщем прийшла. Скажи, сусідко, чим це ви мого Валерчика пригостили, що таке незвичне дали з’їсти? — насупила брови Валерія. — Прибіг додому, але нічого не поїв. А я і рогалики спекла, і пиріжки з м’ясом, все йому не так!
— Що ви їли на вулиці? — запитала Галина доньку Людоньку.
— А ми їли на двох солодкий бутерброд з маслом і ммм — сливовим варенням! — підказала Людочка, виглядаючи з-за маминої спини, — Ось. — І поставила банку на стіл.
— Дай і мені ложечку варення і рецепт, а я рогалики вам принесла, — дістала з торби випічку Валерія.
Так і “ходять” рецепти по світу, знаходять нових господиньок.
Спілкувались, чаювали, ще й борщ доварювали. А коли Галина борщ солила, то не витримала і заспівала.
— З піснею кожен рецепт стає кращим, кожна страва смачнішою. Від доброї пісні розкриваються квіти, даруючи пилок бджолам, вгамовується дощик, щоб вийшло сонечко, а мами дають дітям варення з плодів, подарованих природою.
