Кошенятко і пожежна машина

Одного літнього ранку Кошенятко побачило високо на гілці маленьке пташенятко. Воно захотіло познайомитись з ним і підбігло ближче до дерева.

— Пташенятко! Привіт! Я тут внизу! Подивись на мене!

Але гілка була занадто високо і пташка його не почула.

— Треба спробувати залізти на гілку, — подумало кошеня. — Цікаво, а що видно з такої висоти?

Міцно встромляючи кігті в кору дерева, воно полізло вверх.

— В мене не погано виходить. Який я вправний дереволаз, — саме до себе промовило Кошенятко.

Все вище, вище і вище піднімалося кошеня. Ось уже і потрібна гілка.

— Але ж де поділось пташенятко? — Воно озирнулось навколо. Нікого не було. — Напевно, вже полетіло.

— Який гарний краєвид! Ось, мій будинок! — показало воно лапкою. — А он ліс, де живуть мої друзі Зайчик, Вовчик і Лисичка.

— Цікаво, що це за червона будівля з великими червоними машинами? Запитаю у мами, як повернусь, — подумала Кошенятко.

Насолодившись чудовими краєвидами, маленький дослідник вирішив, що пора повертатись додому.

Крок, ще один крок, лапка сковзнула вниз.

— Ой, ой! — пискнуло маля, ледь втримавшись на гілці. — Виявляється злазити долу – важко.

— Може спробувати перестрибнути з гілки на гілку, як білка? А як не втримаюсь? Ні, краще не треба! — подумало кошеня.

— Як мені злізти з дерева? Зараз мені б крила не завадили. Цікаво, а як називався б кіт з крилами? Котоліт? Ні, може Крилокіт? — засміялось Кошенятко. — Придумав! Летюкіт!

Розважаючись з назвами крилатих котів, воно не помітило як під дерево прийшли гратись діти. Почувши їх веселий сміх, згадало, що так і не придумало, як злізти з дерева.

— Всім привіт! Ви могли б мені допомогти злізти? — занявкало кошеня.

Тоненький писк почула дівчинка Мія. Вона подивилась навколо, але нікого не побачила.

— Я тут, зверху на гілці!

Дівчинка підняла очі вверх і побачила високо на дереві маленьке кошенятко.

— Як ти туди потрапило? Напевно, ти не можеш злізти. Зараз я тобі допоможу.

— Будь ласка, допоможи мені.

Діти порадившись між собою, вирішили викликати пожежно-рятувальну службу. Кошенятко зверху спостерігало за дітьми. Раптом воно почуло звук сирени. По дорозі їхала пожежна машина, на даху кабіни мерехтіли червоний і синій вогники. Коли машина зупинилась біля дерева, кошеня здогадалось, що вона приїхали його рятувати.

З машини вийшли пожежні. Діти підбігли до них і показали на гілку з кошеням.

На даху пожежної машини була драбина, яка могла подовжуватись в декілька разів. Діти з цікавістю спостерігали як драбина піднімається вверх. Досягнувши гілки з кошеням, вона зупинилась. Пожежний піднявся по ній і обережно зняв з гілки Кошенятко.

— Тримай!

Передав він його Мії. Вона ніжно пригорнула кошеня.

— Маленький, навіщо ти так високо заліз? Це ж небезпечно! Біжи до мами, а завтра приходь до нас гратися під дерево.

— Дякую. Прийду. Мені треба потренуватись, щоб стати вправним деревозлазом, — радісно промуркотіло Кошенятко.