Тисяча і одна ніч в Україні

– Тату, а валізка тепер заспокоїться? – запитала Катруся за вечерею, після повернення з дитячого садочка.

– А вона що, нервувала? – пожартував батько, але ніхто не сміявся.

Катруся продовжила допитуватись:

– Мама сказала, що вона тривожилася. Яка така тривожна валізка?

Закипів забутий чайник, аж зашипів, булькаючи окропом на плиту. 

– Я так багато туди води залила, але він таки швидко впорався і кип’яток готовий. Кому чаю? – запропонувала мама.

– Всім нам, – батьків голос залишався сумним, хоч він і намагався жартувати.

Мама налила заварений чай у чашки, а потім присіла і сказала:

– Так, я пояснила Катруні, що сьогодні тривожну валізу буде зібрано, а всі ми будемо напоготові швидко піти.

– Ну, якщо так, то тоді швиденько лягати спати, – підсумував тато.

– А як же нові олівці? Хоч трохи розмалювати…

– Якщо трохи, тоді почнемо саме зараз.

Тихий вечір сплинув і настала люта ніч, пронизлива тиша якої оголосила про початок війни.

Вибухи. Сирена. Знов вибухи. Мала Катруня прокинулась на руках у матері, яка сиділа разом із татом у коридорі, на ковдрі. Поруч із ними була та сама валізка, яку мама дбайливо складала напередодні.

– Мамо, вже ранок? 

– Четверта година. Тобі б можна було ще поспати, а нам – ні. 

– А що ви будете робити? 

Тата викликають на роботу, а я… я тобі казку розкажу, – мама обіймає малу, батько обіймає їх обох.

Тато вже у формі, він готовий до виїзду у пожежну частину, хоча в нього сьогодні вихідний, перед виходом він застерігає свою сім’ю:

– Будьте уважні й залишайтесь тут, у коридорі, не підходьте до вікон. За правилом двох стін це місце є найбезпечнішим в усій квартирі. Двері прикриті. Зберігаємо спокій.

Він виходить, а мати перериває шум вулиці:

– Сьогодні розповім казку, яка раніше врятувала життя Шахерезаді.

– А хто вона така?

– Шахерезада жила на Сході, її казки – це середньовічні арабські фантастичні історії, які перекликаються з казками народів Персії, Аравії, Індії. Дівчина була вправною казкаркою, свої казки та фантастичні історії вона розповідала шаху, щоб врятувати своє життя. Щоночі їй загрожує смертельна небезпека від монарха, що одурів від злості й кожного ранку історія переривалася на самому цікавому місці. Тож, треба знов чекати ночі, щоб дізнатися продовження. Я теж тобі розкажу ці історії, їх герої це – Аладін і його чарівна лампа, Алі-Баба і сорок розбійників, Синдбад – мореплавець та птах Рух.

Мама пригадує захопливі пригоди зі збірки та розповідає їх “своїми словами”, простою мовою, яка зрозуміла її п’ятирічній донечці. Мама заколисує її у своїх обіймах і думає про те, що усі мами в Україні можуть сміливо назвати себе, так само як звали цю сміливу казкарку – Шахерезада. Назвати так себе просто за ті тисячу днів та тисячу й одну ніч, які вони провели, розказуючи своїм дітям дивовижні казки, затамувавши далеко в собі біль, забувши під час розповіді про загрози та небезпеку.

Ілюстрація з виставки малюнків “Війна очима дітей” в Сіверськодонецькому гуманітарному хабі