Купи капібару або слона

Мама Яна і мама Ліна спілкуються вдень по відеозв’язку, поки діти на заняттях: 

— А моя Богдана каже сьогодні: “купи капібару, купи капібару”, вже й не знаю, що робити з цим. Не в планах такі подарунки, тому що взяти в дім тварину — це взяти на себе велику відповідальність за інше життя.

— А ми в дитинстві були не такі? Пам’ятаю, казала мамі весь час: “купи слона — купи слона”, а я слона того зовсім і не хотіла придбати. Щоб мама не відповідала, я повторювала її слова і знов додавала: “купи слона”. От пограй в таку словесну баталію з донькою, тоді вона все зрозуміє.

— Ну, навіть не знаю, що тобі сказати…

— Всі кажуть: “Ну, навіть не знаю, що тобі сказати… а ти візьми й купи слона”…

— Та я не жартую зараз!

— Та і я не жартую зараз, а ти візьми й купи слона! — казала невгамовна мама Ліна. 

Мама Яна не витримала.

— Куплю слона, тільки рентгеноелектрокардіографічного.

— Якого?

— От ти й програла! — тепер засміялась мама Яна.

Щоб виграти баталію, треба застосувати найдовше українське слово, або інше достатньо складне, яке супротивник вимовити не зможе.

Мами, вони такі, іноді перетворюються на дітей. Це буває весело, але триває недовго. Тому що їм потрібно повертатися до справ. От у Мирослава мама — волонтер, а, значить, їй багато чого треба зробити напередодні дня Миколая, щоб усі Миколайчики опинилися вчасно під подушками у дітей.