Казочка про фею

В кімнаті було вже темно.

Батьки давно спали, але Зоня все ще вдивлялася у ніч – вона дуже хотіла саме сьогодні зустрітися з Соньком-Дрімком.

Мама казала, що Сонько-Дрімко приходить разом з Котом-Воркотом лише тоді, коли слухняні дітки зручненько вмощуються у своєму ліжечку під ковдрочкою і міцно-міцно закривають своϊ оченятка. Зоня вірила мамі, але саме сьогодні ϊй чомусь дуже-дуже захотілося зустрітися з Соньком-Дрімком і поговорити. Бо ще мама казала, що якщо дуже-дуже хотіти, то все збудеться.

І ϊϊ бажання, здається, таки збувалися.

В темряві кімнати, яку зовсім трішечки розганяло місячне світло з-за віконця, дівчинка побачила ледь помітний зблиск світла і відчула як в кімнаті запахло квітками.

– Ой, а хто ти? – на дитячу долоньку приземлилася малесенька, як та лялька, що ϊϊ подарували Зонечці на День Народження, фігурка.

– Хто я? – здивовано почулося у відповідь, – Я фея. Хіба ти не бачиш моϊх крилець?

Дівчинка пильніше пригледілась до своєϊ гості, яка гордо стояла на долоньці, і справді розгледіла красиві золотисті напівпрозорі крильця.

– Бачу. Вони такі гарні. Як пелюсточки у квітки. І ти сама – як квітка.

– Але квітки не вміють літати, а я вмію, – хитро примружилася нічна гостя.

– Правда? А ти мені покажеш як літаєш?

– Покажу. Але ти мені спершу скажи: чому ти не спиш? – тоненький голосок феϊ раптом дуже різко став подібним до маминого. Таким голосом мама говорила з Зонею, коли та щось була нашкодила.

– Я… я хотіла Сонька-Дрімка побачити… – похнюпилася дівчинка.

– Але ж хіба ти не знаєш, що він приходить лише до сонних діток. І якщо ти не спиш, то не зможеш його побачити.

– Знаю. Але я все одно мушу з ним поговорити, – в дитячому голосочку звучали такі рішучість і впертість, що маленька фея мимоволі зацікавилася:

– А про що ж ти хочеш з ним поговорити? Мені теж цікаво було би почути, що такого важливого ти маєш до Сонька-Дрімка.

– То лише між нами, – Зоня знову набурмосилася. Вона і хотіла би розказати все феϊ, і, водночас, боялася, що якщо проговориться, то нічого потім з ϊϊ затіϊ не вийде.

Фея з розумінням посміхнулася. Ця маленька дівчинка чимось нагадувала ϊй ϊϊ молодшого братика – щирістю, відкритістю і вмінням поставити собі ціль і йти до неϊ. Давно вже вона не бачила таких яскравих почуттів. І, мабуть, саме це і змусило фею захотіти допомогти дівчинці.

– Слухай, малеча, а ми ж не познайомилися з тобою досі. Мене звати Зірочка. А тебе як?

– А я Зоня. Мама мене кличе ще Зонечкою.

– Як гарно “донечка Зонечка”, – фея мрійливо посміхнулася, – я такого ще не чула.

– Мені всі так кажуть. В тебе теж гарне ім’я – Зірочка. Ти певне на небі живеш? Мама каже, що всі оті сліпучі маленькі цяточки на небі вночі то зірочки. Ти одна з них? І тому ти така маленька? Але чому ти пахнеш як квітка?

– Стільки питань і всі нараз, – розсміялася фея і покивала пальчиком, – ну-ну, і з чого я маю почати?

– Розкажи про зірочки. Вони і справді такі як ти?

– Справді. Слухай, малеча, а хочеш я розкажу тобі казочку? Про те, звідки взялися феϊ?

– Хочу. Розкажи.

– Тоді вмощуйся у ліжечку позручніше, закривай оченятка і слухай. А потім ти мені розкажеш, що хотіла в Сонька-Дрімка, добре?

– Добре.

Зоня лягла назад у своє ліжечко і фея акуратно накрила дівчинку ковдрою, а сама примостилася на подушці.

– Так от. Колись дуже давно, ще коли Бог створював цей світ, він створив і ангелів. Ти певне знаєш цю історію?

– Знаю, мама розповідала.

– Це добре. Тоді я не буду тобі розповідати про ангелів. Хіба, як захочеш, то наступного разу.

– То ти ще прилетиш?

– Прилечу, не бійся. Ми ж тепер друзі.

Так от.

Ангелів було дуже багато і всі різні. У всіх були своϊ обов’язки і своϊ підопічні. У декого це були тваринки, у інших – квіти чи рослини.

А потім бог створив людей. і дав людям ангеликів, щоб вони ϊх охороняли. І в твоϊх батьків і у тебе теж є такий ангелик-охоронець, що боронить від всього лихого.

З часом людей ставало все більше і більше і ангелики-охоронці вже не завжди могли встигнути за всім, що відбувалося з ϊх підопічними. Особливо важно було малим ангеликам-охоронцям діток. Ти ж знаєш, як ви, дітки, любите пустувати і бавитися. Іншим за вами годі встигнути.

Зоня згадала, як мама з татом просять ϊϊ інколи трішки спинитися перепочити і кивнула голівкою, погоджуючись зі словами феϊ. Та посміхнулася і продовжила.

– Тоді вони прийшли до Бога і попросили “Боже, можеш нам дати поміч? Ми вже не встигаємо за всім встежити. І ми теж стомлюємося”. Послухав Бог ангеликів і дав ϊм поміч. Він покликав усіх тих ангелів, що відповідали за рослини і тих, хто відповідав за небо, і спитав: “Хто хоче допомогти ангеликам?”

Першими відгукнулися анели-опікуни квіток і ангели-сторожі неба. Їх бог і призначив помічниками до ангеликів. І тепер вночі, коли ангелики і квіточки сплять, то ангели неба і квіток дивляться згори з неба в маленькі дірочки на діток, оберігаючи ϊх сон.

– То зірочки насправді дірочки в небі?

– Так. А я одна з тих ангелів, що дивляться крізь ті дірочки. Люди називають нас зірочками і феями. Бо ми інколи вночі приходимо до тих, хто не спить і розповідаємо ϊм казкові історіϊ. А такі маленькі ми тому, що дірочки в небі маленькі. Та і квітки, які ми опікуємо теж маленькі. А ми подібні до них.

– Я ж казала, що ти подібна на квітку, – радісно посміхнулася дівчинка, ховаючи сонне позіхання.

– Казала. А ще ти обіцяла мені розповісти про що хотіла поговорити з Соньком-Дрімком. Давай, розказуй, може я щось підкажу, пораджу.

– В мами завтра день народження і я хотіла попросити щоб ϊй приснився гарний-гарний кольоровий сон з квітками і сонечком. Бо вона каже, що так втомлюється на роботі, що не бачить снів. А то не правильно – не бачити снів. От я і хотіла попросити в Сонька-Дрімка, щоб той подарував один з моϊх снів мамі.

– Ну тут я не лише підказати, але і допомогти можу. Відкрию тобі секрет. Сонько-Дрімко – мій молодший братик. І сьогодні в нього теж День народження. Тому я сьогодні прийшла до тебе замість нього. Я подарую твоϊй мамі гарний сон. Але не твій. Твоϊ сни нехай залишаться тобі. У всіх ангеликів є в запасі корзинка з гарними снами. Там є сни і для діток і для дорослих. От з цієϊ корзинки я і виберу гарний сон для твоє матусі. А ти спи-засинай.

– А можна, мені присняться ангелики і феϊ? – вже крізь сон пробурмотіла Зоня

– Можна. Спи, Зонечко. Солодких тобі снів

– І тобі теж, Зірочко. Дякую тобі.

Відповіді феϊ дівчинка вже не почула. Вона спала і ϊй снилося велике-велике поле з різними квітками, де вона бігала і бавилася з малими ангеликами. А над квітками літали феϊ з золотистими напівпрозорими крильцями, подібними на пелюстки.