Апчхи

Одного затишного вечора матуся-зайчиха повернулася додому. А вдома на неї чекав маленький синочок. Він зрадів, коли побачив матусю, та міцно обійняв її.

— Мамо, мамо, — заплигало зайченя — до мене в гості приходив Апчхи!

— Будь здоровий, синку! — мовила зайчиха — То хто, ти кажеш, приходив до тебе в гості?

— Апчхи! — повторило зайченя.

— Ти що, захворів? Чи алергія? — занепокоїлась матуся, піднявши свої вуха.

— Та ні, — відмахнувся вухань — я не пчихаю. Принаймні зараз.

— Щось я заплуталася. То хто до тебе в гості приходив?

— Апчхи!

Матуся почухала себе за вухом, а потім:

— А-а-а, тепер зрозуміла. Ну, ти хоча б чаєм гостю пригостив?

— Ні. Він сказав лише «Апчхи!» і більше не приходив. — посміхнувся зайчик.