Парашутисти

Вихователька повела групу учнів на подвір’я гімназії після занять. Хоча весна цього року була доволі прохолодною, гімназисти третього класу групи подовженого дня гуляли щодня. Тому, що не буває двох однакових днів, навіть годин. Так хочеться бачити прояви весни, коли проростають зернятка і на волю з-під землі вириваються весняні квіти. Ось і кульбаби вийшли на побачення з сонечком, цього року їх було замало, а раніше галявина для прогулянок завжди рясніла жовтим кольором. 

— Ми будемо робити віночки? — запитала Марічка Олену Кирилівну.

— Заждіть, почекаємо парашутистів, — відповіла вихователька.

— Справжніх? З парашутами? — підхопився Михайлик, для якого польоти в небо були найзаповітнішою мрією.

— В якомусь сенсі — так, їх парашути від природи, а до тієї миті збережемо галявину, не зривайте квітів і готуйтеся до зустрічі, — з ніжністю додала Олена Кирилівна.

За тиждень, після вихідних, група гімназистів знов зібралась на прогулянку і тут вони побачили, що квітки посивіли.

— Дозріли, — зробила висновок Олена Кирилівна і звернулась до Михайлика, — Михайло, в якому напрямку сьогодні дме вітер?

Раніше вона всіх навчила визначати за Сонцем сторони світу: найвище Сонце перебуває над лінією горизонту опівдні, саме тоді починається прогулянка. В північній півкулі в цей час тінь від різних предметів найкоротша і направлена на північ.

— Треба стати спиною до сонця: попереду буде північ, позаду південь, праворуч — схід, ліворуч — захід, — без зупинки відповів Михайло.

— Добре, пілотам треба на відмінно здати орієнтування в просторі, впорався з завданням.

— А сьогодні вітер рушає на захід, — Михайло стояв, розкривши руки, наче хотів обійняти небо.

— Все зрозуміло, сьогодні парашутисти полетять до Карпат, — раділа новині Олена Кирилівна, — там екологічна ситуація сприятлива для розмноження квітів. Підходимо до кульбабок і дмухаємо на них. Насіння кульбаби має парашут, полетить від вашого подиху за вітром і опиниться на іншому місці, щоб проросла нова квіточка.

— І для того в них парашут? — не зупинила потік питань Марічка.

— Природа потурбувалася про рослини, а люди це побачили й собі навчились переносити разом із вітром вантажі та рятувати людей, які перебувають на значній висоті.

— Ми все списали у природи, — здивувався Ян.

— Ми використовуємо знання, що перевірені часом, головне при тому Природу не загубити. І, до речі, нумо грати. У кого на кульбабі залишиться насіння після здування, того звемо — баба, а якщо квітка залишиться лисою — дід. А потім порахуємо чия команда: дідів чи бабів більша і здобула перемогу. І для розвитку легенів, дихання корисно.

Олена Кирилівна плеснула в долоні й гра почалася.