Годинникар та Біг Бен

Час. Скільки б людей хотіло мати владу над часом. Скільки б вчинків вони хотіли змінити в минулому… Побачити майбутнє. Хто б не хотів на хвилинку зазирнути у майбутнє? Цікаво ж, що там на нас чекає! Та він суворий й нікому не дозволяє собою керувати. Адже час, це зернятко, яке впало на землю й згодом пустить коріння й перетвориться на рослину, яка у свою чергу дасть врожай, з якого посиплеться безліч зерен, які також стануть рослинами. Час, це дід, батько, син, де згодом син стане батьком, а той стане дідом і так до безкінечності. І цей володар все бачить і всіх знає. Він лікує, і водночас знищує. І як би ми не хотіли йому підкоритися, він підкорює нас й не збирається змінювати свою думку. І нікому не вдавалося його порушити. Нікому, окрім… Наш герой не просто так порушив його кордони, адже, якби час цього не хотів, то цього б і не сталося. А так, як це сталося, значить так йому було потрібно.

Отже, годинник, що це? Пристрій, для вимірювання часу чи для його контролю? Усім нам набагато легше стало жити, після того, як на світ з’явився цей чудовий механізм. Жити без нього не вміємо. І здавалося б, що в наших руках години, хвилини та секунди. Та чомусь ми не замислюємося над тим, що о 7:00 прокидаємося, о 8:00 йдемо до школи чи дитсадку, а о 12 годині у нас обідня перерва і так далі. Тобто живемо по годиннику. І все це схоже на контроль. Та хто ж нас контролює? Час? А можливо не люди винайшли годинник, а цей могутній володар нам його подарував, що б навчити нас підкорятися йому. Так ось для чого часу потрібен Годинникар! Щоби той ремонтував зламані пристрої, і що б ми у свою чергу, не порушували його порядок.

Наш добрий знайомий майстер, так і живе у своєму старому будинку, який в середині дуже змінився. Кожна стіна, підлога та стеля тепер схожі на один величезний механізм. Так, так, його дім перетворився на годинник. То лише з вигляду він такий, як і був раніше. Що б ні хто, ні чого не запідозрив. А всередині краса. Підкручена й налагоджена краса. І ні якого безладу. Всьому знайшлося своє місце. От ідеш по коридору, а тебе супроводжує неймовірне цокотіння, яке ніби відбиває вальс Шопена чи Місячну Сонату Бетховена. Насолода. І в цьому приємному співу, Годинникар, ремонтує старий механізм, який йому принесла Кароліна з минулого. Підкручує, наспівує й пританцьовує… і дійсно насолода, яку, мабуть, не кожен зрозуміє. Адже, що може бути приємнішим за справу, в яку ти вкладаєш душу?

Кароліна щойно повернулася з майбутнього. Вона як завжди перевіряла відремонтовані годинники. Дівчинці подобалося подорожувати у часі, адже вона могла побачити світ: його минуле та майбутнє. Та цього разу Кароліна принесла погану звістку про величезний годинник, який зламався. І щоб його відремонтувати потрібно Годинникарю подорожувати в часі, тому, що вона не в силі його принести до нього. Мова йшла про всесвітньо відомий Біг Бен, який через невідомі причини зламався. Майстра здивувала ця новина, адже він таємно допомагав у створенні цього складного механізму і час від часу сам перевіряв його справність.

Хоча Годинникар і розібрав свій винахід, він не зміг встояти від бажання у подорожі у часі, тому знову збудував механізм, завдяки якому іноді подорожує до минулого чи майбутнього. Тож, майстер попросив Кароліну дістати якомога більше інформації про Біг Бен, а точніше що, де й коли саме вийшов з ладу цей механізм. Дівчинка чомусь була засмучена, щось тривожило її, та вона намагалася не подавати виду й приховала свій сум. Але очі не обмануть й він розгледів в них тривогу, яка його занепокоїла. Годинникар запитав, “Що трапилося? “, та в той час, Кароліна побачила дивний механізм, який лежав на робочому столі майстра. “Що це за лялька? “, запитала вона, тим самим перевівши розмову на іншу тему. То був новий витвір, який нагадував людину. Він складався з тридцяти трьох тисяч триста тридцяти трьох дрібних деталей, які утворювали дуже складний механізм. На грудях у нього був годинник, який показував час та дату. На лівій руці було три циферблати. Перший був астрономічним годинником, який з точністю показував орбіти та рух планет. Другий, дозволяв робити подорожі в часі, а третій використовувався як компас. Пальці на руках швидше нагадували різноманітні викрутки. Очі його були виготовленні з мінерального скла із сапфіровим напилюванням, а під цим склом був вмонтований мікроскоп. Годинникар створив його для того, щоб той допомагав йому та Кароліні. Він міг рухатися й робити те, що робить людина, окрім одного. В нього не було мозку, тому цей механізм виконував лише задані йому команди, тобто був як годинник, якому не вистачало душі. Це звісно ж було великою проблемою, та Годинникар не збирався зупинятися на досягнутому й неодмінно щось би придумав. Кароліна ще хвилину подивилася на майбутнього нового друга, а потім зникла. Вона повинна була дізнаватися, що трапилося з Біг Беном.

Отож, помандрувавши часом, дівчина з’ясувала точну дату, коли годинник вежі Вестмінстерського палацу почав давати збій. А коли зібралася повертатися до майстерні, то раптом схопилася за серце. Їй було дуже боляче. Саме цей біль тривожив Кароліну, адже механічне серце, як і всі механізми можуть давати збій. Почекавши поки біль мене, вона зібралася з силами й повернулася до майстерні. Кароліна розповіла Годинникарю все, що дізналася про Біг Бен. Та чомусь знову приховала недолік свого маленького серця. Дівчині було дуже страшно, вона боялася, що колись її механізм може зупинитися. Та ще більше боялася розповісти про це Годинникарю.

Рано вранці вони зібралися й відправилися до всесвітньо відомої вежі Вестмінстерського палацу ремонтувати годинник, який з невідомих причин мав вийти з ладу. Годинникар передивлявся кожну деталь, щоб зрозуміти причину несправності, а Кароліна ні на мить не відходила від нього. Адже, як не крути, а допомога була потрібна. То щось подати, то щось забрати, то присвітити. Все, чим могла, тим і допомагала. Аж раптом, невідомо звідки з’явилося двоє озброєних чоловіків, які наставили зброю на наших героїв. Це були саме ті злодії, які колись намагалися потрапити до будинку Годинникаря й викрасти механізм для подорожі у часі. Їхня перша фраза була така: “Якщо не можеш прийти до ворога, то зроби так, щоб ворог прийшов до тебе”. Вони розуміли, що схопити того, хто подорожує у часі, майже неможливо. Тоді їм прийшла грандіозна ідея, вивести з ладу Біг Бен, й чекати, поки Годинникар прийде його ремонтувати. Кароліна намагалася втекти в минуле, щоб змінити хід події, та знов схопилася за серце і впала на підлогу. Збентежений майстер одразу ж зрозумів, що увесь цей час хвилювало дівчинку, та коли він намагався підбігти до неї, знервований злодій вистрелив і влучив в нього. Впавши, Годинникар благав про допомогу Кароліні, та злодії лише кричали йому, що би той віддав їм механізм. Здавалося що це кінець. Майстер дивився на дівчинку і плакав, адже на його очах вона вмирала, а він нічим не міг їй допомогти.

В той час Біг Бен задзвенів. Пролунав перший удар дзвона. Один зі злодіїв почав стріляти у невідомому напрямку. Він побачив, як щось стрибало по деталях механізму. Потім, цей не відомий з’явився біля Годинникаря, і вони, разом з Кароліною кудись зникли. То був новий винахід Годинникаря, в якого, сам час вселився, щоб урятувати своїх друзів. Усі троє потрапили у лікарню, до добре вже знайомого нам лікаря, який колись врятував життя Кароліни. Не довго думаючи, він зрозумів, що трапилося й одразу приступив до складної операції. Годинникар хоч і був важко поранений, все одно не відходив від дівчинки, а також зміг полагодити механічне серце, яке дало збій. Після вдалої операції, лікар прооперував і самого майстра.

Через декілька днів, усі повернулися до майстерні. Добре обдумавши, вони вирішили більше ніколи й нічого один від одного не приховувати. Також у них залишилося декілька незавершених справ, які вони, разом зі своїм новим товаришем неодмінно повинні вирішити. Свого нового товариша, вони назвали Біг Бен, на честь неймовірної пригоди, яка трапилася з ними у вежі Вестмінстерського палацу. Отже, все стало на свої місця. Біг Бен врятовано. Злодіїв покарано. А Годинникар, разом зі своїми друзями так і продовжує свою важливу справу, яку йому доручив час.