Лісові друзі
Серед Карпатський гір і чистеньких річок, у густому-густому лісі була маленька хатинка. Вона була змайстрована високо-високо на міцному дереві, щоб її не могли дістати голодні вовки та лисиці. Рано у віконечко хатинки заглядало сонечко і будило маленьких мешканців: зайчика Пушка, лісову мишку Соньку та братиків білченят Томка і Хомка. Вони жили разом та завжди допомагали один одному.
Одного разу мишку Соньку збудив невідомий звук, який чувся неподалік хатки. Вона вирішили поглянути, що сталося у лісі і виглянула з вікна. Та через непроглядну темряву нічого не побачила. Жалісливий звук ставав все гучнішим і його почули інші мешканці хатинки. Здавалося, наче хтось кричить по допомогу. Зайчик Пушко взяв ліхтарика і спустився по дереву вниз. Як би йому не було страшно виходити самому у темний ліс, але він ставав дуже сміливим тоді, коли потрібно було комусь допомогти.
Пушко тихенько крокував з ліхтариком довкола дерева, але нікого не бачив. У лісі стало дуже тихо. Та раптом, промінчики світла від ліхтарика торкнулися маленького клубочка шерсті. «Та це ж кошеня!» – промовив подумки Пушко. Біле кошенятко тремтіло від холоду, йому було страшно у темному лісі. Зайчик уже намагався підійти до нього ближче, як тут, з кущів вистрибнув великий вовк. Він роззявив свою пащу з гострими зубами, щоб з’ їсти маленьке кошеня, як йому на голову почали падати горішки. Це Сонька з Томкою і Хомкою стріляли у нього з рогатки горішками. Вовку було боляче, він не на жарт розізлився і повернувся до малих стрільців.
Тим часом Пушко намагався підняти кошеня і віднести до хатки, але білий клубочок шерсті був надто важким для зайчика. Тоді брати білченята швидко побігли йому на допомогу, а мишка Сонька продовжувала кидати у вовка горішки. Пушко з білченятами швидко підняли кошеня до теплої хатки, там вовк більше не міг їх дістати і він пішов розлюченим додому.
Так лісові друзі, працюючи разом, прогнали великого і злого вовка. Бо спільна і злагоджена робота завжди сильніша. Злий вовк не знав, що дружба – наймогутніша зброя у світі.
А у лісовій хатці жителі порались навколо білого кошеняти. Томко віддав йому своє ліжечко, Сонька вкрила його теплою ковдрочкою, Пушко приніс тепле молочко, а Хомко читав лісові казки, щоб кошеняті снилися гарні і солодкі сни.