Вкрадена забавка

Жив собі на світі маленький хлопчик Ук. Він був дуже веселим і кмітливим, він мав багато друзів і любив гратися. А ще Ук дуже любив яскраві іграшки й завжди з захопленням розглядав їх у вітринах та на полицях магазинів.

Якось Ук розважався зі своїми друзями та раптом побачив, що один з приятелів, на ім’я Ел, приніс з собою велику нову забавку — гарного бойового ельфа у повному спорядженні. Це була просто надзвичайна іграшка! Ельф мав великі загострені вуха, яскраві крильця, незвичайні жовтогарячі очі, міг рухати руками, ніби натягуючи тятиву лука і повторювати будь-які слова, так, що здавалось ніби він живий!

Ук одразу ж захопився цією іграшкою і вирішив за будь-яку ціну мати її собі! Тож, коли вже всі збиралися йти додому, Ук вичекав зручний момент, щоб ніхто не бачив, потай заліз у рюкзак до свого друга і забрав дивовижного ельфа. А потім чимдуж поспішив додому, забіг до себе в кімнату і до пізньої ночі грався з новою забавкою, вигадуючи неймовірні пригоди та фантазії, а щоб мама не дізналася про його секрет та не помітила нову іграшку, Ук, лягаючи спати, сховав свого ельфа під ліжечко, надійно замотавши у старі футболки та засунувши якнайдалі.

Наступного ранку Ук знову грався зі своїми друзями. Він помітив, що Ел надзвичайно засмучений тим, що як йому здавалось, загубив вчора свого нового ельфа. Проте, Ук нічого не сказав і навіть, коли його спитали, чи він раптом не бачив, де вчора могла загубитись Елова іграшка, Ук відповів впевнено та спокійно:

— Ні! Мені звідки знати?

Вдома Ук знову цілий вечір грався зі вкраденим бойовим ельфом і жодним чином не почувався винним чи неправим. Він думав: «То й що тут такого? Мені він потрібніший! Елові тато ще одного купить!»

Наступного ранку Ук прокинувся рано і, як завжди, пішов вмиватися, аж раптом поглянув на себе у дзеркало і зойкнув! Річ у тому, що його очі замість блакитних, стали великі, жовтогарячі та дивної форми, ну просто як у тієї вкраденої іграшки! Ук спочатку злякався і розгубився, але швидко опанував себе, говорячи:

— Нічого, впораємось! Ніхто й не помітить! — сказавши так, Ук одягнув темні окуляри й пішов до школи. Так минув день, ніхто і справді нічого не помітив, щоправда, друзі питали його, чому він ходить в окулярах, але Ук вигадав  історію про загострення хвороби підвищеної чутливості очей до світла. І знову весь вечір грався з ельфом.

А зранку на Ука чекав ще один сюрприз! Він побачив, що його колись звичайні невеличкі вушка за ніч дуже витяглись, загострились і вкрились легким зеленим пушком, точно повторюючи ельфійські. Але і тут Ук не здавався, він одяг капелюха, цього разу пояснивши все зміною стилю в одязі. І далі продовжував бавитись з вкраденою іграшкою.

Наступна подія трапилась вночі. Ук прокинувся від дивного звука з-під його ліжечка. Він дістав звідти свого ельфа і помітив, що іграшка дивним чином змінилася.

Очі ельфа стали блакитні, а вуха тієї форми, що колись була у самого Ука.

— Що це? Що відбувається? — сказав Ук, розглядаючи іграшку.

І ельф раптом відповів йому:

— Ми міняємось місцями. Хіба ти ще не помітив? Скоро я стану тобою, а ти станеш мною. Так завжди відбувається, адже вкрадене обов’язково має бути повернуте або відшкодоване! Тож, спочатку ти вкрав мене, а тепер я вкраду тебе!

Ук дуже злякався. Він аж підскочив на місці та чимдуж побіг до дзеркала, щоб побачити що ж цього разу «вкрав» у нього ельф. І помітив, що на пальцях рук замість гарних рівних нігтів у нього тепер з’явилися невеликі загострені кігтики.

Це вже було занадто! Тому, того ж ранку, нещасний Ук в окулярах, шапці, а тепер вже й у рукавичках, щосили побіг до Ела, аби повернути йому бойового ельфа. Ук розповів приятелеві всю правду і довго-довго перепрошував! Але, зрештою, Ел йому пробачив і навіть пообіцяв не розповідати батькам, за умови, що Ук зробить належні висновки та більше ніколи нічого не крастиме. Звісно, Ук зробив висновки! На щастя, наступного ж дня після повернення вкраденого, руки, вуха та очі Ука повернулися в норму і він став такий самий як і колись, за винятком одного — відтепер на все життя Ук затямив: «Красти не можна нізащо у світі! Бо інакше може спрацювати правило: вкрадене обов’язково має бути повернуте або відшкодоване! І ніхто не знає наскільки великим може виявитись те відшкодування!»

Завдання до казочки: Намалюй пригоди Ука!