Риболовля 2

Ось Іванку вже сім років. Вони з батьком вже багато разів були на риболовлі. Тепер Іванко знає, що рибу не випускають. Знає як користуватись підсакою, що таке ятір.

Звечора підготували вудки, накопали черв’яків, накрутили хлібних кульок. Рано-раненько одягнулись, взули гумові чоботи та з веселою піснею покрокували до річки. Прийшовши до річки знайшли пару місць, які якраз підходили для вдалої риболовлі. Іванкові дістався дерев’яний човен у березі, що був міцно пришвартований. А батько пішов на кладку за три метри від цього човна.

Іванко сів у човна. Прив’язав ятір, в який він планував складати рибу. Надягнув хробака на гачок та закинув вудку. Поплавок стояв та не рухався. Так пройшло десять хвилин. Іванкові стало нудно. Він вибрався з човна та пішов гуляти берегом. Виламав лозину з верби, влаштував бій з кропивою. Через деякий час Іванко згадав, що він же ж прийшов рибу вудити.

Повернувся до човна, всівся, взяв до рук вудку та почав видивлятись де поплавок. Не знайшовши поплавка, Іванко підсік вудку й о диво: на гачку крутився невеличкий сріблястий карасик. Іванко дуже зрадів. Зняв карасика з гачка та поклав його до ятіря. Нанизав нового хробачка, закинув і почав пильно слідкувати за поплавком. Не пройшло й хвилини як поплавок почав витанцьовувати на воді та пішов під воду. Іванко радісно смикнув вудкою і над водою на гачку знову з’явився карасик приблизно такого ж розміру як і попередній. Іванко увійшов в азарт. Час плинув непомітно. Близько полудня батько підійшов до човна та покликав Іванка вже йти додому. Вони йшли поруч, з ятірями, в яких ще рухалась риба.

Прийшовши додому Іванкові стало цікаво скільки вони з батьком навудили риби. Після підрахунків з’ясувалося, що Іванко зловив сорок карасиків, а батько тридцять дев’ять. Іванко був дуже задоволений, що йому вдалося обігнати батька. Вин так і сяяв. І навіть той факт, що батьків улов важив на двісті грамів більше, його ані на крихту не засмучував.