Як лісові звірі житло Білочці врятували

На лісовій галявині стояв старий дуб. В цьому дубі в затишному гніздечку жила Білка. Дуже гарною господинею була вона. Цілий день працювала, наповнюючи свою комірку запасами на зиму: то горішків принесе, то грибочків насушить, а  то і жолудів назбирає.

Дивився на це з заздрістю Ведмідь. 

— Ох і добре ж живеться Білочці. І тепло в дуплі, і їжі завжди вдосталь. І я б так хотів би.

Та одного разу, коли Руда була у справах, вирішив Ведмідь зайняти чуже житло. Заліз він на дерево та став моститися в Білячому  дуплі: то лапу покладе, то голову просуне. Все ніяк вмоститися не може, все йому місця замало.

Летіла повз Сорока. Побачила, що Ведмідь займає чуже житло, та й почала кричати на весь ліс. Позбігалися всі лісові мешканці, та радиться, як Білочці допомогти, як такого здорованя перемогти? Тут налетів рій диких бджіл і давай жалити Ведмедя, та так боляче… А за ними й дятли не забарилися. І собі давай Ведмедя довбати гострими дзьобами. Боляче клишоногому. Почав він спускатися з дерева, а внизу на нього вже чекають їжачки, згорнувшись клубочками. Злякався Ведмідь такого натиску, заревів від болю та безпорадності. Та як дримане з цього лісу. А лісові звірята його і не зупиняли. Хто ж такого нахабу сусідом терпіти буде.