Пес Патрон

Біг собі песик стежинкою. По один бік розкинулося поле з золотавими колосками пшениці, а по інший, море підіймало свої хвилі. Біг весело, жваво, роздивлявся рослинки, прислуховувався до курликання журавлів в небі. І так хотілося полинути високо-високо, як і вони. Аж раптом він побачив дивний предмет – квадрокоптер. Озирнувся навкруги, гордовито обійшов його, помахав грайливо хвостиком, навіть лизнути спробував. А потім своїм голосним гавкотом намагався відшукати господаря. Але все було марно – ніхто не відгукнувся. Песик подумав: «Я дуже хочу літати й бачити все у світі, адже птахи бачать стільки всього цікавого і незвичайного навкруги. А я нічого не бачу!» І вирішив випробувати цей апарат самотужки. Підняв його «Дрончик» високо до самих хмаринок.

Песик сподівався побачити зелені квітучі луки, глибокі донбаські шахти, херсонські соковиті кавунчики, червону мелітопольську черешеньку, одеських чорноморських дельфінів, різнокольорові вінницькі фонтани, поліські ліси, високі карпатські гори, широкі полонини, могутній Дніпро, квітучі київські каштани – все те, чим славиться українська земля. Але насправді все виглядало інакше: пусті зруйновані міста, груди каміння, спалені ліси, величезні вирви – все темне та сумне. Все побачене дуже засмутило песика. Він не розумів, що сталося і попрохав свою пташку «Дрончика» спуститися на землю. «Якісь злі чари зачаклували все навкруги. Що ж робити? Як цьому завадити?» – подумало песеня.

Тільки він залишив «Дрончика» як побачив дуже велику кількість «Пікселів». Ці чоловіки виглядали дуже мужніми, хоробрими, з щирою посмішкою, але з сумом в очах. Наш песик вирішив потоваришувати з ними – дуже сподобалися йому ці хлопці. Захотів дізнатися хто вони, чим займаються, що відбувається навколо, чи може він принести якусь користь. Воїни-захисники «Пікселики» замислилися чим їм може допомогти маленький товариш, але раптом він зірвався та побіг. «Щось відчуло» – вирішили вони і швидко побігли за песиком. Малий тим часом жваво рив яму. Всі дуже здивувалися знахідці чотирилапого – там були патрони. Пікселики почали дружно вигукувати: «Ну ти й молодець! Гарний хлопчик! А який нюх! Наш помічник Пес – Патрон!»

Ось так мале песеня і отримало почесне ім’я Пес-Патрон. Тепер наш Пес-Патрон є вірним другом і помічником наших Пікселиків – захисників. Він вірно служить, любить свою Україну, допомагає боронити її від ворогів, захищає її незалежність, соборність, свободу, загартовує волю і всім наказує:
«Тільки ти далеко
Не лети від дому
Можна заблукати
У краю чужому!»