Шмат хліба
Усі сіли обідати.
— Яринко, візьми хліба!
— Я не буду їсти хліб.
— Але хліб — це наш добробут і сила.
Наступного дня мати не купила хліба. За обідом бабуся з сумом глянула на пусту «хлібну» тарілку. Яринка мовчки їла суп.
Пройшов ще день. Мати насмажил котлет, а хліба вдома не було. Знову сіли їсти. Бабуся сумно глянула на стіл, відмовилась, пішла прилягти. Обідали, їжа здавалась Яринці «не такою», чогось бракувало.
— Мамо, мабуть, мало солі.
— Та ні, зі сіллю все гаразд. Мабуть, головного бракує.
— Що ж головне?
— Сама подумай.
Яринка опустила голову. Потім радісно підвела її.
— Я збігаю в магазин по хліб!
Ось і гарячий хліб. Хата наповнилась смачним запахом. Дівчинка нетерпляче ламає хліб і біжить до бабусі.
— Скуштуй, скуштуй швидше!
Старенька поцілувала той хліб і посміхнулась.