Не зволікай!

Поділитися

Дика качка Чуля плавно рухалась по воді. Перетинки між пальцями лап давали їй змогу плавати, пірнати, пишатися собою. Вона дивилась навкруги, берег був вільний, хвилюватись не було причин. Закортіло глянути, що ж там, під водою. Чуля пірнула. О, диво! Недалеко від берега вона побачила справжній палац. Качка винирнула, підпливла ближче і знов пірнула. Але цього разу з палацу визирнуло якесь чудовисько.

— Хто ти є?

— Я – хазяїн цієї хатки, бобер Бобо.

— А я – Чуля.

Качка винирнула ухопити повітря.

— Ти куди? — за нею винирнув Бобо.

— Дихати хочу, щоб жити, — повернула до нього голову качка, — побачити своїх рідних. Я відношусь до виду Крижень, більш відома як дика качка, від нашого роду люди вивели більшість сучасних порід свійських качок.

— А де твої родичі? — обережно запитав Бобо.

— Дехто злякався крижаної води, а я — ні. Ми повинні виправдовувати своє ім’я, що нам негода, якщо поряд вірні друзі? Ми — перелітні птахи, але останні роки залишаємось зимувати вдома, плаваємо у місцях річок, що не замерзають. Тобто близько до берега. Так я і тебе знайшла.

— А моя фортеця біля бережка, дерево обробляю, загострений кінець встромляючи у дно, інші шматки гарненько закріплюю, щоб не віднесло течією. Люди подивились і собі водні споруди ставлять. Он, як! Пояснив бобер.

— Ти не тільки будівельник, а ще й інженер. Все добре розпланував.

— Еге ж, — зніяковів Бобо.

— Є в тебе розум, а це дуже цінується в нашому світі, — додала Чуля, — якщо дозволиш, буду триматись ближче до твого будиночку, тут вода точно не змерзне.

— Гаразд.

Качка нахилилась до води, підпливла ближче до берега, знов нахилилась. Недарма сьогодні сюди запливла. Нового друга знайшла!

Бобо озирнувся по сторонах і хотів також пірнути, аж раптом побачив, як з берега до нової подруги підкрадається хитрюща лиска. Не зволікаючи, він вдарив хвостом по воді. Такий ляск — відомий сигнал тривоги в бобровому світі, всі почують.