Чарівний подарунок
Маленький зайчик прокинувся від холоду — у лісі панувала зима. Мороз вихолодив землю, гілочки дерев заніміли, жодного шарудіння. Все в лісі в очікуванні та ніде немає снігу.
Одежину маленький зайчик змінив, його шубка так і сяяла білизною.
— Один я причепурився, кращої шубки годі й шукати!
— Це правда! — з кущів визирнула хитра рижа морда. — Ти такий гарний!
— Хто тут є? — заєць від несподіванки стрибнув у бік.
І саме вчасно: великі зуби клацнули над самим вухом.
— Рятуйте-е-е! — сам не помітив, а лапи вже мчали вперед.
— Від мене не втечеш! — позаду викрикнула руда лисиця.
— Дід Мороз, допоможи, життя моє збережи! — благав біленький.
Тишу в лісі порушив сильний потужний вітер, з собою він приніс пані Хуртовину. Великими сніжками Хуртовина закидала, замела, засніжила все навкруги. Серед пухнастого снігу заховався зайчик, серце тьохкало швидко-швидко та вже було зрозуміло — він врятувався.
— Ось найкращий подарунок, дякую.
Гілки дерев в лісі нахилились, погоджуючись з вухастим. А сніг сипав, сипав, сипав, вкривав білою шубою, щоб до весни було добре і тепло всім.