<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Казка українською мовою</title>
	<atom:link href="https://kazka.in/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://kazka.in/</link>
	<description>Найкращі авторські казки</description>
	<lastBuildDate>Sun, 15 Nov 2026 15:28:55 +0000</lastBuildDate>
	<language>uk</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=7.1.5</generator>

<image>
	<url>https://kazka.in/wp-content/uploads/2023/03/kaz-32x32.jpg</url>
	<title>Казка українською мовою</title>
	<link>https://kazka.in/</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Їжачок Носик і сонячна роса</title>
		<link>https://kazka.in/fairytails/ruslana-trishch/yizhachok-nosyk-i-sonyachna-rosa.html</link>
					<comments>https://kazka.in/fairytails/ruslana-trishch/yizhachok-nosyk-i-sonyachna-rosa.html#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Taras]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 15 Nov 2026 15:28:55 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Руслана Тріщ]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://kazka.in/?p=5061</guid>

					<description><![CDATA[<p>Жив-був на самому краю дрімучого лісу маленький їжачок на ім’я Носик. На відміну від своїх братів і сестер, які збирали гриби та готувалися до зимового сну, Носик мав дивне захоплення — він збирав ранкову росу. Щоранку, як тільки перше сонце торкалося верхівок сосон, Носик виходив на галявину з маленьким глечиком із гарбузової шкірки. Він обережно струшував із пелюсток квіток прозорі краплі. — Навіщо тобі ця вода, Носику? — запитувала поважна сова Шаруда. — У лісі ж є цілий струмок! — Ця вода особлива, — пошепки відповідав їжачок. — У кожній&#46;&#46;&#46;</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/ruslana-trishch/yizhachok-nosyk-i-sonyachna-rosa.html">Їжачок Носик і сонячна роса</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p dir="ltr" data-path-to-node="3">Жив-був на самому краю дрімучого лісу маленький їжачок на ім’я Носик. На відміну від своїх братів і сестер, які збирали гриби та готувалися до зимового сну, Носик мав дивне захоплення — він збирав ранкову росу.</p>
<p dir="ltr" data-path-to-node="4">Щоранку, як тільки перше сонце торкалося верхівок сосон, Носик виходив на галявину з маленьким глечиком із гарбузової шкірки. Він обережно струшував із пелюсток квіток прозорі краплі.</p>
<p dir="ltr" data-path-to-node="5">— Навіщо тобі ця вода, Носику? — запитувала поважна сова Шаруда. — У лісі ж є цілий струмок!</p>
<p dir="ltr" data-path-to-node="6">— Ця вода особлива, — пошепки відповідав їжачок. — У кожній краплі роси спить маленький сонячний промінь. Якщо її зберегти, вона зможе зігріти того, кому дуже холодно.</p>
<p dir="ltr" data-path-to-node="7">Звірі лише сміялися з фантазера, аж поки не настала надзвичайно люта осінь. Перший мороз прийшов раптово і застав зненацька маленьке пташеня синички, яке ще не навчилося добре літати. Пташеня впало в суху траву, його крильця замерзли, і воно не могло навіть зацвірінькати від холоду.</p>
<p dir="ltr" data-path-to-node="8">Носик побачив це і зрозумів: час настав. Він виніс із нірки свій гарбузовий глечик, у якому за літо зібрав сотні крапель роси. Коли їжачок відкрив кришечку, з глечика вирвалося м’яке, золотаве світло й розлилися пахощі літнього лугу.</p>
<p dir="ltr" data-path-to-node="9">Носик обережно капнув кількома краплями на замерзлі крильця синички. За мить теплий паросток світла обгорнув пташку. Крижані візерунки на її пір’їночках розтанули, до тіла повернулося тепло, і синичка радісно зацвірінькала, спурхнувши на гілку.</p>
<p dir="ltr" data-path-to-node="10">З того дня звірі більше не сміялися з Носика. А їжачок зрозумів дивовижну річ: навіть найменша праця, зроблена з любов’ю, може врятувати чиєсь життя, коли настануть холоди.</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/ruslana-trishch/yizhachok-nosyk-i-sonyachna-rosa.html">Їжачок Носик і сонячна роса</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://kazka.in/fairytails/ruslana-trishch/yizhachok-nosyk-i-sonyachna-rosa.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Колючий рятівник</title>
		<link>https://kazka.in/fairytails/mariya-boyko/kolyuchyj-ryativnyk.html</link>
					<comments>https://kazka.in/fairytails/mariya-boyko/kolyuchyj-ryativnyk.html#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Taras]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 15 Nov 2026 14:09:45 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Марія Бойко]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://kazka.in/?p=5057</guid>

					<description><![CDATA[<p>Жив собі у густому лісі маленький їжачок, на ім&#8217;я Сильвестрик. Він мав добре серце і понад усе мріяв про друзів. Проте гострі колючки щоразу ставали йому на заваді. Звірята оминали його, бо боялися поранитися. Одного разу Сильвестрик хотів погратися у квача з білочкою Камілкою, але випадково зачепив її пухнастий хвостик. Іншого разу він радісно біг до зайчика Маркіянчика, але перечепився і пробив голкою його новенький м&#8217;ячик. Геть сумний їжачок сховався у кущик і гірко заплакав: — Я зовсім сам, один-єдиний! Немає в мене друзів через ці капосні колючки! У той&#46;&#46;&#46;</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/mariya-boyko/kolyuchyj-ryativnyk.html">Колючий рятівник</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><span style="font-weight: 400;">Жив собі у густому лісі маленький їжачок, на ім&#8217;я Сильвестрик. Він мав добре серце і понад усе мріяв про друзів. Проте гострі колючки щоразу ставали йому на заваді. Звірята оминали його, бо боялися поранитися.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Одного разу Сильвестрик хотів погратися у квача з білочкою Камілкою, але випадково зачепив її пухнастий хвостик. Іншого разу він радісно біг до зайчика Маркіянчика, але перечепився і пробив голкою його новенький м&#8217;ячик. Геть сумний їжачок сховався у кущик і гірко заплакав:</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;">— Я зовсім сам, один-єдиний! Немає в мене друзів через ці капосні колючки!</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">У той самий час на дереві спала мудра сова Даринка. Гучний плач розбудив її. Спочатку сова розсердилася, що хтось перервав її солодкий сон. Вона вже збиралася насварити бешкетника, але їй стало так шкода маленького їжачка! Даринка спустилася на гілку і лагідно мовила:</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;">— Не плач! Ти насправді дуже потрібен у нашому лісі, от побачиш!</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Мудра сова вигадала план. Вона облетіла ліс і по секрету розповіла звірам, що у Сильвестрика сьогодні день народження, але він сумує на самоті. Чуйні лісові мешканці одразу вирішили підтримати сусіда.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Невдовзі Сильвестрик сидів на галявині й зовсім не міг зрозуміти, що коїться навколо. Назустріч йому великою, гамірною юрбою йшли лісові мешканці з дарунками. Їжачок здивовано рушив їм назустріч.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Аж раптом із хащі вискочив злий сірий вовк! Він грізно вишкірив зуби, збираючись напасти на беззахисних білочку та зайчика. Усі завмерли від страху. Тільки Сильвестрик не злякався. Він миттєво згорнувся у колючий клубок і щосили покотився прямо під ноги вовку! Хижак налетів на гострі голки, голосно заскиглив від болю і накивав п&#8217;ятами назад у хащу.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Звірята були врятовані! Камілка та Маркіянчик радісно підбігли до свого рятівника. Вони зрозуміли, що гострі колючки їжачка — це не вада, а найкращий захист для всього лісу.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Вигадане свято перетворилося на справжній, найвеселіший день народження. Тепер для всіх було великою радістю дружити з таким сміливим їжачком. Адже у світі немає непотрібних — кожен із нас має свій унікальний дар, який обов&#8217;язково принесе користь іншим.</span></p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/mariya-boyko/kolyuchyj-ryativnyk.html">Колючий рятівник</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://kazka.in/fairytails/mariya-boyko/kolyuchyj-ryativnyk.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Перший клас для портфелика</title>
		<link>https://kazka.in/fairytails/mariya-shchur/pershyj-klas-dlya-portfelyka.html</link>
					<comments>https://kazka.in/fairytails/mariya-shchur/pershyj-klas-dlya-portfelyka.html#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Taras]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 18 Oct 2026 17:31:04 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Марія Щур]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://kazka.in/?p=5038</guid>

					<description><![CDATA[<p>Уляна сиділа на підлозі у своїй кімнаті і допитливо дивилася на новенький портфель. Він був жовто-блакитний, із маленьким зайцем на кишеньці, і пахнув ще зовсім новим шкільним приладдям. Дівчинка легенько притиснула обновку до себе і прошепотіла: «Привіт, друже. Ти готовий до школи?» Портфель, звісно, нічого не відповів, але Уляні здалося, що він трохи похитнувся, ніби вагаючись. Та що там портфель, дівчинка сама неймовірно переживала та боялася неминучих змін у житті — похід у перший клас. «Мамо!» — голосно покликала дівчинка, і та зазирнула до кімнати, витираючи руки рушником та принісши&#46;&#46;&#46;</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/mariya-shchur/pershyj-klas-dlya-portfelyka.html">Перший клас для портфелика</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><span style="font-weight: 400;">Уляна сиділа на підлозі у своїй кімнаті і допитливо дивилася на новенький портфель. Він був жовто-блакитний, із маленьким зайцем на кишеньці, і пахнув ще зовсім новим шкільним приладдям. Дівчинка легенько притиснула обновку до себе і прошепотіла: «Привіт, друже. Ти готовий до школи?»</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Портфель, звісно, нічого не відповів, але Уляні здалося, що він трохи похитнувся, ніби вагаючись. Та що там портфель, дівчинка сама неймовірно переживала та боялася неминучих змін у житті — похід у перший клас.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«Мамо!» — голосно покликала дівчинка, і та зазирнула до кімнати, витираючи руки рушником та принісши в кімнату аромат кориці: «Що сталося, донечко?»</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«А якщо цей портфель не захоче йти до школи?» — серйозно спитала Уляна, погладжуючи зайця на кишеньці.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Мама лагідно всміхнулася й присіла поруч: «Чому ж це?»</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«Бо він такий&#8230; крихітний, — дівчинка потерла кишеньку портфелика. — А школа така велика&#8230; Він може злякатися.»</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Мама присіла на підлогу й обняла доньку:</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;">«А може, портфелик просто хвилюється, як і ти? Спробуй розповісти йому про школу, підтримати. Школа — це серйозний крок до змін, але ви з портфелем будете там не одні.» </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Як завжди, вона мала рацію, тож Уляні захотілося довести, що вона сильна та розсудлива: «Не бійся, маленький. Я теж хвилююсь. Але ми з тобою разом, і це головне.»</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«Молодець», — тихо сказала мама, залишаючи дівчинку наодинці з думками, а та своєю чергою, вирішила показати портфелику двір, щоб звикнути до нього, а його підготувати до нових пригод. Вона обережно вдягнула портфель на плечі та попрямувала на дитячий майданчик у дворі, який донедавна був її основним місцем дорослішання, якщо не враховувати дитячий садок. Біля гойдалок її вже чекав сусід Вадим, який тримав у руках свій новенький пенал із зображенням Супермена і також готувався до першого класу.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«Привіт! — вигукнув хлопчик. — Дивись, що в мене є! Він може ховати всі олівці, як супергерой.»</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«А мій портфель боїться школи…», — зітхнула Уляна, опускаючи очі.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Вадим присів поруч і серйозно подивився на наплічник:</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;">«Ха! Мій пенал теж боїться! Каже, що загубиться між книгами та зошитами, або просто впаде під парту, бо нікого не знає в тій школі.»</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Уляна здивувалася:</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;">«Справді? Я думала, що тільки мій портфелик такий наляканий.»</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Вадим кивнув:</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;">«А знаєш що? Я вчора розповів своєму пеналу історію про супергероїв. Мовляв, він буде супер-пеналом у класі. Здається, йому сподобалося.»</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Уляна засміялася:</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;">«Тоді мій портфель буде супер-портфелем!»</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«Знаєш, — раптом сказав Вадим, — можливо, якщо наші речі подружаться, їм буде не так страшно?»</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«Чудова ідея! Зробім їх друзями!» — усміхнулася дівчинка.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Діти вирішили, що портфель та пенал мають подружитися, щоб разом бути сміливішими. Вони катали їх на гойдалках, показували їм пісочницю та навіть познайомили з м’ячем на спортивному майданчику.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Вадим приніс з дому також і свого портфеля, заповненого шкільним приладдям, і Уляна допомогла йому гарно все там поскладати. В окремо виділену спеціальну кишеньку — діти примостили «супер-пенал» і заповнили його всім необхідним для школи. Натомість Вадим допоміг Уляні акуратно скласти зошити з букварем та похвалив і її пенал із зображенням вишивки. Діти весело гралися зі своїми майбутніми «сезонними друзями» і школа все більше ставала бажаною пригодою в їхньому житті.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«Мені здається, портфелику подобається!» — радісно сказала Уляна, коли портфель легенько погойдувався на її плечах, під час спуску із гірки.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«А мій пенал уже не боїться загубитись!» — підморгнув Вадим.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«Думаю, ні!» — сміялася дівчинка.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Невдовзі, дітей покликали батьки на вечерю і вони побігли голодні та щасливі, домовившись зустрітися на наступний день, поки ще школа не почалась.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Увечері Уляна поклала портфель на ліжко й серйозно з ним поговорила:</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;">«Ну що, готовий до школи? Я знаю, буде трохи страшно. Але ми з тобою разом. І Вадим із пеналом теж піде. Тому, як каже мама, якщо ти не сам — усе буде добре».</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Наступного ранку, портфель ніби став ще яскравішим. Уляна вже не хвилювалася, що йому страшно, як і не боялася сама. Разом із Вадимом вони щодня тренували портфель та пенал до школи, збирали в них олівці та зошити з підручниками, гралися в учнів на заняттях.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Якось Вадим задумливо подивився на свого пенала і сказав:</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;">«Знаєш, мабуть, не тільки пенал боявся. А якщо я забуду, як писати букву «М» або «Ф»?</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Уляна турботливо подивилася на нього:</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;">«Не переживай, я тобі допоможу. А ти мені пообіцяй, якщо я забуду, як писати цифру «5» або «7» — то підкажеш. А якщо мій портфель буде дуже важким — допоможеш донести. Ми ж команда!»</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Двоє майбутніх школярів зрозуміли, що іноді іграшки чи речі можуть допомогти впоратися зі страхами, якщо поділитися з ними своїми переживаннями. І коли ти не один — будь-які кардинальні зміни в житті дають шанс новим пригодам та можливостям.</span></p>
<p style="text-align: center;"><a href="https://kazka.in/fairytails/mariya-shchur/pershyj-klas-dlya-portfelyka.html/attachment/kids" rel="attachment wp-att-5040"><img fetchpriority="high" decoding="async" class="aligncenter wp-image-5040" src="https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/10/kids.png" alt="" width="1500" height="844" srcset="https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/10/kids.png 1672w, https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/10/kids-300x169.png 300w, https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/10/kids-1024x576.png 1024w, https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/10/kids-1536x864.png 1536w, https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/10/kids-520x293.png 520w, https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/10/kids-800x450.png 800w" sizes="(max-width: 1500px) 100vw, 1500px" /></a></p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/mariya-shchur/pershyj-klas-dlya-portfelyka.html">Перший клас для портфелика</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://kazka.in/fairytails/mariya-shchur/pershyj-klas-dlya-portfelyka.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Якби «справедлива людина» була Богом</title>
		<link>https://kazka.in/fairytails/mariya-shchur/yakby-spravedlyva-lyudyna-bula-bogom.html</link>
					<comments>https://kazka.in/fairytails/mariya-shchur/yakby-spravedlyva-lyudyna-bula-bogom.html#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Taras]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 18 Oct 2026 17:10:47 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Марія Щур]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://kazka.in/?p=5033</guid>

					<description><![CDATA[<p>Якби Богом стала дуже справедлива людина, то рай виглядав би, приблизно отак. Святий Петро щодня приходив би до «Нього» з товстою текою: &#8211; Цей чоловік сорок років допомагав іншим. &#8211; Добре. &#8211; Побудував за власні гроші дитячий майданчик. &#8211; Добре. &#8211; Сплачував за лікування чужої дитини. &#8211; Добре. &#8211; Коли почалася війна, возив людям їжу, ліки й одяг. Нікому про це не розповідав. &#8211; Добре. &#8211; Витягнув із річки незнайому людину. &#8211; Добре. &#8211; Віддав останні гроші тому, хто просив. &#8211; Добре. Петро вже майже закривав теку: &#8211; Але є&#46;&#46;&#46;</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/mariya-shchur/yakby-spravedlyva-lyudyna-bula-bogom.html">Якби «справедлива людина» була Богом</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><span style="font-weight: 400;">Якби Богом стала дуже справедлива людина, то рай виглядав би, приблизно отак. Святий Петро щодня приходив би до «Нього» з товстою текою:</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Цей чоловік сорок років допомагав іншим.</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;"> &#8211; Добре.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Побудував за власні гроші дитячий майданчик.</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;"> &#8211; Добре.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Сплачував за лікування чужої дитини.</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;"> &#8211; Добре.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Коли почалася війна, возив людям їжу, ліки й одяг. Нікому про це не розповідав.</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;"> &#8211; Добре.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Витягнув із річки незнайому людину.</span><span style="font-weight: 400;"><br />
</span><span style="font-weight: 400;"> &#8211; Добре.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Віддав останні гроші тому, хто просив.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Добре.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Петро вже майже закривав теку:</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Але є одна річ.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«Бог» підняв очі:</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Яка?</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Колись, дуже давно, він зробив те, чого сам до кінця не розумів. Сказав людям те, що від нього хотіли почути деякі з них, а потім зрозумів, що помилився.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Зрозумів і шкодував?</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Так.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Визнав?</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Не раз.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Більше не повторював?</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Ні.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Але він справді то колись зробив?</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Зробив.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Тоді в пекло!</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Петро трохи помовчав:</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Але ж він потім&#8230;</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Неважливо.Наступний.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Наступний, ок… Отож, ця людина багато років доглядала стару матір. Допомагала сусідам. Пробачила того, хто колись зрадив її. Врятувала чужу дитину. Годувала бездомних. Віддала гроші на операцію незнайомій людині.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Добре, — сказав «Бог».</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Але одного разу вона збрехала.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; В пекло!.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Але вона потім усе життя шкодувала.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Неважливо.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Наступний…Цей чоловік усе життя був порядним. Але в тринадцять років вкрав гроші.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; В пекло!</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Він повернув їх через місяць.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Неважливо.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Петро схилив голову:</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Наступна. Ця жінка все життя була доброю матір&#8217;ю, але одного разу сказала страшні слова людині, яку любила.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Не можна.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Вона потім просила пробачення.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; В пекло!</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">І так день за днем. З простим правилом на думку «Бога» : людина відповідає за «всі» свої вчинки.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Одного дня Петро прийшов без теки.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Де люди? — запитав «Бог».</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; У пеклі.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Усі?</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Всі.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; А в раю?</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Петро помовчав:</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Порожньо.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">«Бог»  задоволено кивнув:</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Значить, справедливість перемогла.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Петро вже виходив, але біля дверей зупинився:</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Напевно…</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">І вже виходячи, тихо додав: </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">&#8211; Тільки дивно. За таких правил і ти сам, мабуть, не пройшов би, а якщо справедливість — це «отак», то переміг Диявол.</span></p>
<p style="text-align: center;"><a href="https://kazka.in/fairytails/mariya-shchur/yakby-spravedlyva-lyudyna-bula-bogom.html/attachment/story-of-god" rel="attachment wp-att-5034"><img decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-5034" src="https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/10/story-of-god.png" alt="" width="1312" height="1199" srcset="https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/10/story-of-god.png 1312w, https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/10/story-of-god-300x274.png 300w, https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/10/story-of-god-1024x936.png 1024w" sizes="(max-width: 1312px) 100vw, 1312px" /></a></p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/mariya-shchur/yakby-spravedlyva-lyudyna-bula-bogom.html">Якби «справедлива людина» була Богом</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://kazka.in/fairytails/mariya-shchur/yakby-spravedlyva-lyudyna-bula-bogom.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Соняшник, який шукав себе</title>
		<link>https://kazka.in/fairytails/natalia-klevtsova/sonyashnyk-yakyj-shukav-sebe.html</link>
					<comments>https://kazka.in/fairytails/natalia-klevtsova/sonyashnyk-yakyj-shukav-sebe.html#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Taras]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 13 Sep 2026 15:42:29 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Наталія Клевцова]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://kazka.in/?p=5011</guid>

					<description><![CDATA[<p>Жило-було чорне Зернятко, але воно не знало, як його звати. Одного теплого весняного дня його посадили в м&#8217;який перекопаний чорнозем.  — Ким я стану? — тихо запитало Зернятко.  Воно ще багато чого не знало:  — Яким буде моє призначення?  Земля його обійняла і лагідно відповіла: — Не поспішай, бо кожне життя дозріває у свій час.  Минали дні, їх змінювали ночі, навколо ставало тепліше. В Зернятка з&#8217;явилися сили, щоб прорости, потягнутися до сонця і з&#8217;ясувати, що воно стало трав&#8217;янистою рослиною. Зернятко ще витягнулося, і тепер зрозуміло, що навколо є інші рослини. &#46;&#46;&#46;</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/natalia-klevtsova/sonyashnyk-yakyj-shukav-sebe.html">Соняшник, який шукав себе</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><span style="font-weight: 400;">Жило-було чорне Зернятко, але воно не знало, як його звати. Одного теплого весняного дня його посадили в м&#8217;який перекопаний чорнозем. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Ким я стану? — тихо запитало Зернятко.  Воно ще багато чого не знало: </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Яким буде моє призначення? </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Земля його обійняла і лагідно відповіла: — Не поспішай, бо кожне життя дозріває у свій час. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Минали дні, їх змінювали ночі, навколо ставало тепліше. В Зернятка з&#8217;явилися сили, щоб прорости, потягнутися до сонця і з&#8217;ясувати, що воно стало трав&#8217;янистою рослиною. Зернятко ще витягнулося, і тепер зрозуміло, що навколо є інші рослини.  Біла троянда пишалася своїм &#8220;культурним&#8221; походженням, весь день милуючись своїми запашними пелюстками.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;"> — Моє призначення — дарувати світові красу, — щовечора промовляла вона оточенню, хизуючись собою. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Яблуня-сусідка похитувала гілками. — А я дарую людям плоди, які смачні, корисні й відомі всюди. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Дуб гордо шумів своїм листям. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Моє завдання — бути сильним і могутнім; я — справжній символ довголіття. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;"> А тим часом зернятко вже не тільки стало рослиною, а й розпустило жовте листя своєї квітки, дивлячись весь час на Сонце, — То ти — Соняшник? — здивувалася троянда, — ніколи б не подумала, що з цієї малечі буде  пуття! </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;"> Соняшник глянув на себе: </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— А що роблю я? Я не пахну як троянда. Не  приношу яблук. Не такий могутній, як дуб&#8230;  Він почав дивитися не на Сонце, а на інших. І від того його золота голівка дедалі нижче </span><span style="font-weight: 400;">схилялася до землі від смутку. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Одного липневого ранку прилетіла бджілка. — Чому ти сумуєш? </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Бо не знаю, навіщо я виріс. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Хіба ти не бачиш? — здивувалася бджілка. — Я щодня прилітаю до твоїх квітів за солодким нектаром. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Потім прилетів щиглик і проспівав: — А коли достигне твоє насіння, ним ласуватимуть мої пташенята. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Прибігла польова мишка і пискнула: — Узимку твій урожай врятує багатьох від </span><span style="font-weight: 400;">голоду. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Вітер теж торкнувся його листя. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— А ще ти нагадуєш людям про Сонце навіть тоді, коли небо вкривають хмари. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Соняшник уважно вислухав усіх, але в його серці залишилося питання. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Усі говорять, чим я можу бути корисним.  Але ніхто не може сказати, що є </span><span style="font-weight: 400;">найголовнішим саме для мене. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">І те почуло саме Сонце і промовило до нього: — Це рішення ніхто не може прийняти за тебе. Кожен сам обирає, що вважає найважливішим у своєму житті. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Соняшник довго думав. Він спостерігав за світанками й заходами, слухав спів птахів, відчував дощ і вітер. І одного ранку зрозумів: — Я знайшов своє призначення.  </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Найголовніше для мене — щодня дивитися на Сонце, навчатися в нього бути сповненим світлом доброти. А ще — виростити такий щедрий урожай, щоб ним можна було поділитися з усіма, хто цього потребує.  Відтоді він більше не сумнівався — він знайшов відповідь для себе та інших. За ним тягнулися молоді соняшники, бо світло завжди веде за собою. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;"> А зрозумівши своє призначення, соняшник </span><span style="font-weight: 400;">щедро роздаровував своє насіння птахам, людям і землі, щоб навесні його насіння проросло і життя продовжилося. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;"> І якщо запитати маму: </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Чому всі соняшники дивляться на Сонце? Мама усміхнеться: </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Бо вони пам&#8217;ятають: світло добра завжди показує вірний шлях.</span></p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/natalia-klevtsova/sonyashnyk-yakyj-shukav-sebe.html">Соняшник, який шукав себе</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://kazka.in/fairytails/natalia-klevtsova/sonyashnyk-yakyj-shukav-sebe.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Легенда про юнака, сирену і  Горн</title>
		<link>https://kazka.in/fairytails/natalia-klevtsova/legenda-pro-yunaka-syrenu-i-gorn.html</link>
					<comments>https://kazka.in/fairytails/natalia-klevtsova/legenda-pro-yunaka-syrenu-i-gorn.html#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Taras]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 13 Sep 2026 15:03:26 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Наталія Клевцова]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://kazka.in/?p=5008</guid>

					<description><![CDATA[<p>Кажуть старі рибалки, що море ніколи не забирає любов, але воно випробовує її. Давно, коли вздовж європейських узбереж ще височіли кам&#8217;яні маяки, жив молодий плавець, на ім&#8217;я Ян. Він був найшвидшим і найвправнішим серед усіх. Про нього казали,  що коли він пливе, то хвилі наче несуть його на своїх плечах, альбатроси показують шлях. Одного вечора, коли сонце повільно занурювалося в Атлантику, щоб випірнати над східними морями, Ян почув спів. Він був таким прекрасним, що навіть вітер затамував дихання.  На оповитій чорними водоростями скелі сиділа сирена.  Її волосся м&#8217;якістю нагадувало морську&#46;&#46;&#46;</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/natalia-klevtsova/legenda-pro-yunaka-syrenu-i-gorn.html">Легенда про юнака, сирену і  Горн</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><span style="font-weight: 400;">Кажуть старі рибалки, що море ніколи не забирає любов, але воно випробовує її. Давно, коли вздовж європейських узбереж ще височіли кам&#8217;яні маяки, жив молодий плавець, на ім&#8217;я Ян. Він був найшвидшим і найвправнішим серед усіх. Про нього казали,  що коли він пливе, то хвилі наче несуть його на своїх плечах, альбатроси показують шлях. Одного вечора, коли сонце повільно занурювалося в Атлантику, щоб випірнати над східними морями, Ян почув спів. Він був таким прекрасним, що навіть вітер затамував дихання. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">На оповитій чорними водоростями скелі сиділа сирена. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Її волосся м&#8217;якістю нагадувало морську піну, </span><span style="font-weight: 400;">а очі блимали всіма кольорами глибокого океану. Вона побачила, як замерехтіли любов&#8217;ю до неї очі Яна, і відсторонилася.  Вона не хотіла його погубити. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Не шукай мене, — прошепотіла вона і зісковзнула у воду. — Моє царство лежить на краєчку землі, де зустрічаються два великі океани. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Та любов не знає слова «неможливо». Наступного ранку Ян зібрав човен. — Якщо море подарувало мені силу плавати, воно покаже і дорогу до коханої. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Він плив день&#8230; </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Плив тиждень&#8230; </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Який перетворився на місяці. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Його супроводжували дельфіни, які насвистували його веслуванню в такт, а  зірки щоночі запалювалися, щоб прокласти напрямок його подорожі.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">І серед хвиль він чув знайомий спів сирени. Любов давала йому сили, яких не мав жоден  мореплавець раніше.  </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Шторми й вітри колихали його впевненість, і одного дня човен розділився на окремі частини, й тоді Ян не зупинився і поплив самотужки. Океан випробував його і змилостився, визнавши силу любові Яна. Хвилі стали теплішими, а перед юнаком  виросла незнана земля. Вона була наповнена незвичними рослинами й тваринами… </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Сирени там не було, за любов до звичайного юнака вона перетворилася на маяк мису Горн. Відтоді вона не кликала моряків і її кораблі в безодню, навпаки, показувала їм дорогу.  </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Лише легкий подих океану торкнувся обличчя Янового. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Він почув знайомий спів.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Ти знайшов не мене… Ти знайшов інші землі. Все так, як має бути. Любов веде людину туди, де вона потрібна. </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Ян зрозумів найбільшу таємницю. Якби він не покохав сирену, то не наважився б переплисти безмежний Атлантичний океан. З того часу мореплавці розповідають, що кожен сміливець вирушає в дорогу не заради слави. Він шукає свою сирену. Велика любов завжди відкриває нові материки, як це одного разу сталося з Америкою.</span></p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/natalia-klevtsova/legenda-pro-yunaka-syrenu-i-gorn.html">Легенда про юнака, сирену і  Горн</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://kazka.in/fairytails/natalia-klevtsova/legenda-pro-yunaka-syrenu-i-gorn.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Принцеса без корони</title>
		<link>https://kazka.in/fairytails/merri-lorens/pryntsesa-bez-korony.html</link>
					<comments>https://kazka.in/fairytails/merri-lorens/pryntsesa-bez-korony.html#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Taras]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 14 Aug 2026 06:59:31 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Меррі Лоренс]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://kazka.in/?p=4983</guid>

					<description><![CDATA[<p>У невеликому королівстві Нарцисія жила принцеса Віола. Вона терпіти не могла пишних суконь чи вигадливих зачісок. Її мати, королева Вікторія, суворо забороняла доньці виходити в сад до садівника Тео, адже саме цей мудрий чоловік навчив її бачити світ по-справжньому. За непослух Віолу замикали в кімнаті на цілий день. Спершу їй це дуже не подобалося, але згодом вона звикла. Та одного дня, коли принцеса вперше за довгий час захотіла прогулятися, мати знову стала на заваді. — Мамо, дозволь мені піти до саду, — попросила Віола. — Я вже рік не виходила&#46;&#46;&#46;</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/merri-lorens/pryntsesa-bez-korony.html">Принцеса без корони</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><span style="font-weight: 400;">У невеликому королівстві Нарцисія жила принцеса Віола. Вона терпіти не могла пишних суконь чи вигадливих зачісок. Її мати, королева Вікторія, суворо забороняла доньці виходити в сад до садівника Тео, адже саме цей мудрий чоловік навчив її бачити світ по-справжньому. За непослух Віолу замикали в кімнаті на цілий день. Спершу їй це дуже не подобалося, але згодом вона звикла. Та одного дня, коли принцеса вперше за довгий час захотіла прогулятися, мати знову стала на заваді.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Мамо, дозволь мені піти до саду, — попросила Віола. — Я вже рік не виходила на вулицю. Мені це вкрай набридло.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Ні, Віоло, ти знову бачитимешся з Тео, — відрізала королева Вікторія.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Але чому? Що я такого зробила?</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Ти маєш носити пишні сукні та корсети, а не цей простий одяг. Пам&#8217;ятай, що ти принцеса! — суворо мовила королева і вийшла, гупнувши дверима. Віола вирішила, що більше не слухатиметься мами. Вона рішуче скинула незручне вбрання і знову одягла улюблену просту сукню. Озирнувшись довкола, дівчина почала міркувати, як непомітно вибратися з палацу, адже двері були зачинені на замок. На щастя, її покої розташовувалися на першому поверсі, тож вона вирішила вилізти через вікно. Опинившись на волі, принцеса одразу побігла до свого давнього друга.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Привіт, Тео! Давно не бачилися, — радісно вигукнула Віола.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Привіт, Віоло. Неймовірно радий тебе бачити, — щиро усміхнувся садівник.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Чи можеш ти допомогти мені втекти з палацу? Мені набридло жити під замком.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Звісно, я допоможу. Проте для цього потрібно багато часу та ретельний план. До того ж, куди саме ти тікатимеш? </span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Неподалік живе моя двоюрідна сестра, я піду до неї, — відповіла дівчина.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Але щойно вона це промовила, як у саду з&#8217;явилася охорона разом із тіткою Кларіссою, яка завжди любила сварити племінницю. Вартові підхопили принцесу під руки й понесли назад до покоїв. Коли двері за нею знову зачинилися, тітка влаштувала Віолі гучну прочуханку. Зрештою, коли сварка вщухла, весь палац ліг спати. На ранок усе королівство здригнулося. На Нарцисію напав величезний дракон, який ледь не спопелив палац! Віола миттю вискочила через вікно на вулицю. Вона придивилася до нападника і з подивом помітила, що велетень жалібно скиглить. Як виявилося, у бідного дракона просто страшенно боліли зуби, бо він з&#8217;їв забагато солодкого. Не гаючи ні хвилини, дівчина кинулася на королівську кухню й ухопила великий шматок м&#8217;яса, щоб змусити нападника відкрити пащу. Також вона забігла до ванної кімнати по зубну пасту та щітку. Побачивши ласий шматочок, дракон миттєво втихомирився, сів на землю і слухняно роззявив рот. Віола відважно заходилася чистити йому зуби. Щойно вона закінчила роботу, задоволений велетень проковтнув м&#8217;ясо, полегшено зітхнув і полетів назад до свого лігва. Вражена сміливістю доньки, королева Вікторія нарешті відпустила Віолу. Щаслива принцеса одразу побігла до своєї двоюрідної сестри, у якої й залишилася жити. Свою матір вона, звісно, навідувала, але не дуже часто. Згодом цей дракон остаточно зруйнував фальшиве та пишномовне королівство Нарцисія, а Віола нарешті знайшла своє справжнє щастя і жила довго та щасливо.</span></p>
<p style="text-align: center;"><a href="https://kazka.in/fairytails/merri-lorens/pryntsesa-bez-korony.html/attachment/viola-i-drakon" rel="attachment wp-att-4985"><img decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-4985" src="https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/08/viola-i-drakon.png" alt="" width="1536" height="1024" srcset="https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/08/viola-i-drakon.png 1536w, https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/08/viola-i-drakon-300x200.png 300w, https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/08/viola-i-drakon-1024x683.png 1024w" sizes="(max-width: 1536px) 100vw, 1536px" /></a></p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/merri-lorens/pryntsesa-bez-korony.html">Принцеса без корони</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://kazka.in/fairytails/merri-lorens/pryntsesa-bez-korony.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Королівство без слів</title>
		<link>https://kazka.in/fairytails/merri-lorens/korolivstvo-bez-sliv.html</link>
					<comments>https://kazka.in/fairytails/merri-lorens/korolivstvo-bez-sliv.html#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Taras]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 14 Aug 2026 06:38:51 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Меррі Лоренс]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://kazka.in/?p=4978</guid>

					<description><![CDATA[<p>У королівстві на ім&#8217;я Безголосся не було чути жодного звуку. А все тому, що там жила відьма Кармеліта, яка відібрала мову в усіх жителів. Навіть коли народжувалися діти, вона одразу робила їх німими. Нещодавно у королеви Ізабелли з’явилася донька, якій мати змогла дати ім’я лише подумки — Алланза. Дівчинка росла справжньою красунею. Їй дуже хотілося розмовляти, але вона не могла вимовити й слова. У Кармеліти був помічник, якого звали Велике Вухо. Він блукав вулицями й прислухався, чи не заговорить хтось бодай пошепки. Його так прозвали, бо чоловічок був крихітним, а&#46;&#46;&#46;</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/merri-lorens/korolivstvo-bez-sliv.html">Королівство без слів</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><span style="font-weight: 400;">У королівстві на ім&#8217;я Безголосся не було чути жодного звуку. А все тому, що там жила відьма Кармеліта, яка відібрала мову в усіх жителів. Навіть коли народжувалися діти, вона одразу робила їх німими. Нещодавно у королеви Ізабелли з’явилася донька, якій мати змогла дати ім’я лише подумки — Алланза.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Дівчинка росла справжньою красунею. Їй дуже хотілося розмовляти, але вона не могла вимовити й слова. У Кармеліти був помічник, якого звали Велике Вухо. Він блукав вулицями й прислухався, чи не заговорить хтось бодай пошепки. Його так прозвали, бо чоловічок був крихітним, а одне його вухо було більшим за саму відьму. Кармеліта ж обожнювала лише свій голос, вважаючи його найкращим у світі.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">У чаклунки було жорстоке правило: коли дітям виповнювалося шість років, вона приходила до них і повертала голос, який до того зберігала в банках. Відьма змушувала дитину щось сказати. Якщо звук їй подобався — вона лишала його власнику, а якщо ні — забирала назавжди. На жаль, ще жодній дитині не вдалося залишити голос собі.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Цього року настала черга Алланзи. Цей день міг змінити все. Прийшовши до палацу, Кармеліта мовила:</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Тримай свій голос і скажи будь-що. Я маю його почути.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Алланза проковтнула чарівну хмаринку й промовила:</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Прошу, Кармеліто, не забирай у мене можливість розмовляти й читати книги вголос!</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Голос принцеси був неймовірно чистим. Відьма замислилася, але вирішила випробувати дівчинку знову:</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Гаразд, ти вмієш говорити, але чи гарно ти співаєш? Заспівай, щоб я переконалася, що твій дар дійсно чудовий.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Дівчинка заспівала так дивовижно, що чаклунка не наважилася назвати цей спів жахливим. Алланза змусила Кармеліту віддати їй голос назавжди. Коли відьма пішла, принцеса вигукнула:</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">— Мамо, я можу говорити! Я знаю, що Кармеліта терпіти не може гучних звуків. Якщо я заспіваю на повну силу, вона загине. Я хочу це зробити, дозволь мені!</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Королева, яка все ще була німою, схвально кивнула. Підійшовши до лігва відьми, Алланза заспівала так гучно, як тільки могла. Вже за п&#8217;ять хвилин Кармеліти не стало. Дівчинка відчинила комірчину, взяла всі банки й роздала голоси людям.</span></p>
<p><span style="font-weight: 400;">Усе королівство наповнилося радісним гамором. Кожен мешканець дарував рятівниці свою найціннішу річ, адже тисячу років у цих краях панувала тиша. Згодом країну перейменували на Королівство Чарівного Голосу, а королева Ізабелла та її донька Алланза правили ним довго та щасливо.</span></p>
<p style="text-align: center;"><a href="https://kazka.in/fairytails/merri-lorens/korolivstvo-bez-sliv.html/attachment/kazka_bezgolossya_02_allanza_povernennya_golosiv" rel="attachment wp-att-4980"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-4980" src="https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/08/kazka_bezgolossya_02_allanza_povernennya_golosiv.png" alt="" width="1536" height="512" srcset="https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/08/kazka_bezgolossya_02_allanza_povernennya_golosiv.png 1536w, https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/08/kazka_bezgolossya_02_allanza_povernennya_golosiv-300x100.png 300w, https://kazka.in/wp-content/uploads/2026/08/kazka_bezgolossya_02_allanza_povernennya_golosiv-1024x341.png 1024w" sizes="auto, (max-width: 1536px) 100vw, 1536px" /></a></p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/merri-lorens/korolivstvo-bez-sliv.html">Королівство без слів</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://kazka.in/fairytails/merri-lorens/korolivstvo-bez-sliv.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Весняне пробудження</title>
		<link>https://kazka.in/fairytails/valentina-dergunova/vesnyane-probudzhennya.html</link>
					<comments>https://kazka.in/fairytails/valentina-dergunova/vesnyane-probudzhennya.html#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Taras]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 01 Jul 2026 11:06:25 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Валентина Дергунова]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://kazka.in/?p=4956</guid>

					<description><![CDATA[<p>У лісі, де мешкав гномик Джем, настала весна. Сніг танув під лагідними променями сонця, перетворюючись на дзюркотливі струмочки. Ліс оживав після зимової сплячки, дні ставали довшими, хоча тепло ще не поспішало. Одного разу, в один із таких весняних днів, гномик Джем, радий сонцю, розчинив вікно свого будиночка, щоб його кімнатні квіти могли насолодитися теплом. Поки гномик прибирав, квіти почали скаржитися на холод. Фіалка з білою облямівкою на листочках, згорнувшись, пожалілася, що гномик виніс їх із теплого дому. Колючий кактус із червоною шапочкою теж нарікав на холод. У цей час на&#46;&#46;&#46;</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/valentina-dergunova/vesnyane-probudzhennya.html">Весняне пробудження</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>У лісі, де мешкав гномик Джем, настала весна. Сніг танув під лагідними променями сонця, перетворюючись на дзюркотливі струмочки. Ліс оживав після зимової сплячки, дні ставали довшими, хоча тепло ще не поспішало.</p>
<p>Одного разу, в один із таких весняних днів, гномик Джем, радий сонцю, розчинив вікно свого будиночка, щоб його кімнатні квіти могли насолодитися теплом. Поки гномик прибирав, квіти почали скаржитися на холод. Фіалка з білою облямівкою на листочках, згорнувшись, пожалілася, що гномик виніс їх із теплого дому. Колючий кактус із червоною шапочкою теж нарікав на холод.</p>
<p>У цей час на дереві, під пожовклим листком, ховалася маленька сніжинка, що залишилася від зими. Почувши скарги квітів, вона вирішила поквапити свою маму, королеву Зиму, яка, здавалося, затрималася в лісі.</p>
<p>Сніжинка вирушила до своєї мами, яка сиділа в кріслі й вишивала блакитні квіти на білосніжному полотні. Сніжинка сіла на мамину квітку і попросила її дозволити весні вступити у свої права. Вона пояснила, що квіти Зими прекрасні, але найкраще вони виглядатимуть навесні, коли наповняться теплом і ароматом.</p>
<p>У королеви Зими на очах виступили сльози. Вона змахнула сльозинку й погодилася:<br />
— Ну гаразд, так і бути, весна так весна, усьому свій час.</p>
<p>У ту мить сніжинка побачила, як зима тане, а крижані квіти мами пробуджуються й наповнюються весняним ароматом.</p>
<p>У лісі зашуміли струмки, озера й річки. Ліс наповнився новими звуками пробудженої природи. Кілька сонячних промінців упали на рожеву фіалку, і по її пелюстку скотилася гарна росинка, схожа на сльозинку.</p>
<p>Коли гномик Джем увечері заносив квіти до дому, він помітив, що в природі щось змінилося. Побачивши росинку на квітці, він зрозумів: це плакала Зима.</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/valentina-dergunova/vesnyane-probudzhennya.html">Весняне пробудження</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://kazka.in/fairytails/valentina-dergunova/vesnyane-probudzhennya.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Чари гномика Джема</title>
		<link>https://kazka.in/fairytails/valentina-dergunova/chary-gnomyka-dzhema.html</link>
					<comments>https://kazka.in/fairytails/valentina-dergunova/chary-gnomyka-dzhema.html#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Taras]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 01 Jul 2026 10:46:51 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Валентина Дергунова]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://kazka.in/?p=4951</guid>

					<description><![CDATA[<p>Одного разу гномик Джем вирушив до лісу. Він дуже хвилювався, адже його маленький друг, їжачок, уже кілька днів не приходив по гриби. Після осінніх дощів у лісі виросло безліч грибів, і Джем хотів показати їжачкові найкращі місця. Сонце світило яскраво, немов улітку, і тільки пожовкле листя нагадувало про осінь. Насвистуючи веселу пісеньку та несучи кошик із гостинцями для їжачка, Джем йшов лісом. Раптом трава зашелестіла. Спершу гномик подумав, що це вітер, але, озирнувшись, зрозумів, що ні. Він почув кроки. Джем зрадів, вирішивши, що це, можливо, прийшов його друг Іванко, і&#46;&#46;&#46;</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/valentina-dergunova/chary-gnomyka-dzhema.html">Чари гномика Джема</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Одного разу гномик Джем вирушив до лісу. Він дуже хвилювався, адже його маленький друг, їжачок, уже кілька днів не приходив по гриби. Після осінніх дощів у лісі виросло безліч грибів, і Джем хотів показати їжачкові найкращі місця.</p>
<p>Сонце світило яскраво, немов улітку, і тільки пожовкле листя нагадувало про осінь. Насвистуючи веселу пісеньку та несучи кошик із гостинцями для їжачка, Джем йшов лісом. Раптом трава зашелестіла. Спершу гномик подумав, що це вітер, але, озирнувшись, зрозумів, що ні. Він почув кроки. Джем зрадів, вирішивши, що це, можливо, прийшов його друг Іванко, і хотів вибігти йому назустріч. Та тут він помітив у траві величезні лапи.</p>
<p>Від страху гномик розгубився, але швидко опанував себе й сховався за деревом. Він хотів дочекатися, поки звір пройде повз, та цікавість узяла гору. Виглянувши з-за дерева, Джем побачив вовка, який ніс у зубах маленького зайчика. Цього разу страх відступив. Гномик згадав, що слабких кривдити не можна, і, набравшись хоробрості, вибіг назустріч хижакові.</p>
<p>Вовк від несподіванки зупинився.<br />
— Відпусти зайчика, сірий вовче, інакше я тебе зачарую! — грізно промовив Джем, піднявши руки.</p>
<p>Вовк, не знаючи, що відповісти, випустив зайчика. Зайчик швидко втік і сховався за гномиком.</p>
<p>Вовк отямився:<br />
— Ти маленький, а я великий! Ти мене не зможеш зачарувати! Я тебе зараз упіймаю!</p>
<p>Вовк хотів кинутися на гномика, але раптом загарчав, схопився за ніс і, здивовано дивлячись на Джема, перелякано промовив:<br />
— Ти мене зачарував! — і втік у ліс.</p>
<p>З-за трави вийшов їжачок:<br />
— Я вас скрізь шукаю! Незабаром зима, а мені треба запастися грибами.</p>
<p>— То це ти прогнав вовка? — запитав зайчик.</p>
<p>— Ну так, — відповів їжачок. — Іду я лісом, бачу: ти, гномику, стоїш, а перед тобою цей величезний вовк. Я одразу зрозумів, у чому справа! Швидко згорнувся в колючий клубок і покотився прямо на вовка! Отак я його й налякав!</p>
<p>Джем засміявся:<br />
— А вовк подумав, що я його зачарував, і втік від нас!</p>
<p>Друзі весело розсміялися.</p>
<p>Потім вони разом пішли збирати гриби. Настав осінній вечір. На прощання гномик Джем простягнув їжачкові маленький кошик із гостинцями.</p>
<p>The post <a href="https://kazka.in/fairytails/valentina-dergunova/chary-gnomyka-dzhema.html">Чари гномика Джема</a> appeared first on <a href="https://kazka.in">Казка українською мовою</a>.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://kazka.in/fairytails/valentina-dergunova/chary-gnomyka-dzhema.html/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
