Привіт, друзі! Я Джек Ліхтар або як ще мене кличуть Джек гарбузова голова. Колись давно я був дуже скупим, не хотів ні з ким ділитися своїми багатствами. Тому по моїй смерті ні Бог мене не прийняв до Раю, бо багатому важко увійти у царство небесне, ні диявол не взяв мене до пекла, бо з ним я теж не хотів ділитися своїм багатством. Я був приречений блукати між пеклом та Раєм у повнісінькій темряві, а щоб хоча б трохи мій шлях освітлювався, замість голови мені прилаштували кабак з вогниками, такий собі...

Читати далі
  • 15.11.2023

Одного разу ввечері всі діти писали листа Святому Миколаю, але один хлопчик Дмитрик не писав, бо не вірив в дива та Миколая. Та от діти вже дописали свої листи, а хто куди поклав листи, хто на підвіконня, хто на поличку, хто під подушку. Хлопці й Дівчатка знали, що це єдиний день, коли Миколай спускався з небес на землю, та дарував дітям подарунки, кому солодощі, комусь гроші, щастя. Кому чого не вистачало. Ось діти лягли спати. Святий Миколай спустився на землю, роздав подарунки залишився один хлопчик Дмитрик. Миколай подумав: — Чи...

Читати далі
  • 15.11.2023

Десь у космосі далекім Між сузір’їв та комет В одній сонячній системі Є планета між планет. На планеті тій є ріки і озера, і моря Гори, доли і пустелі Є і Лісова земля. Ліс зелений жив під небом Як і всі своїм життям Лісовим звірятам треба Дружно жити між віттям. Між густих кущів і трав Кожен мав свій дім і нрав : То вовки геть знахабніють – Ображають зайченят. А то сови осміліють Та лякають мишенят. Чи то лось великий, дужий Буде бігти між дерев На мурашник знов наступить  Та...

Читати далі
  • 17.10.2023

Вечоріє. Нарешті, це палюче сонце сховалося далеко-далеко за горизонт. Настав вечір, і ось в небі де-не-де почали з’являтися зірки. Вони ніби тисячі малесеньких світлячків, що поринули у небо. Повіяло прохолодою. – Як тут добре! – промовив дід Василь. – Але нам вже час іти до хати. На лавці біля старої хатини сидів онук Микола зі своїм дідусем. Хлопчик часто приїздив у гості до дідуся. Щовечора вкладаючи онука спати дід читав йому казки, оповідання та розповідав різноманітні цікаві історії. У діда Василя було багато різних книг, ціла домашня бібліотека! Ось настав...

Читати далі
  • 12.10.2023

Михайлик залишив на підвіконні лист Святому Миколаю і пішов спати. У довжелезному переліку був і новий мобільний, і навушники, і конструктор «Лего», і машинка на пульті. А ще безліч усякої-всячини. І коли Миколай за вікном лише почав журитись, де б йому дістати усі ці подарунки, Михайликова матуся вже підхопила лист у свої руки, швидко на калькуляторі підрахувала необхідну суму та відклала у спеціальний конверт із позначкою “На подарунки”. І старому діду Миколаю стало сумно від того, що його уже списали із рахунків. “Ох, старий, певно, став, якщо люди не вірять...

Читати далі
  • 09.10.2023

У одному гарному місті в великому багатоповерховому будинку жив маленький хлопчик. Звісно, жив він не сам, а зі своїми батьками — мамою та татом. Коли він був зовсім маленьким, ще йому одягали підгузки, давали пипку та возили у візочку, то йому вистачало тата й мами. Він любив слухати як мама співає колискові, розказує казки й носить на ручках, а ще йому подобалось, коли тато катає його на гойдалці, возить на візочку та кумедно із ним танцює. Але він пив багато молока, їв багато каші та швидко виріс. І стало йому...

Читати далі
  • 25.08.2023

— Мамо, знову дощ! Я не хочу дощу. Я хочу на вулицю. Мені нудно, — так розпочався день Маринки. І, звісно ж, її батьків. За вікном і справді, як з відра, лив дощ. І жодного сухого місця не було — ні під кущиком, ні під камінчиком. Усе було мокрим, холодним і бр-р-р … слизьким. Неприємно. Жодна парасолька не допоможе. А так хочеться на вулицю, бо ж дощ — не дощ, а літо. То взимку можна мультики дивитись і казки читати, а сьогодні хочеться на вулицю. — Маринко, ну що поробиш...

Читати далі
  • 16.08.2023