Білоголовий сірничок
4.
Кольорова демонстрація до квартири Білоголового не відбулася. Що таке похід, сірники —звідки їм? — не знали. Цікавість і тривога злилися воєдино.
Нагрудна кишенька Павлика була мілкою, та й саму сірникову коробку хлопчик привідкрив.
─ Дерева, гляньте, як ми! — визирнули з коробки Зеленоголові.
─ А, ось же, гляньте, гляньте наперед! І наш колір знайшовся — заметушилися Жовтоголові, побачивши скошене пшеничне поле.
─ Та… Краще вгору подивіться — скільки там нашого кольору! — загордилися Синьоголові.
─ Е-ех-х! Вирватися б звідси, я себе прославив би! — вийшов наперед Старший Червоноголовий. — Бачите, скирда?
─ Бачимо, жовта… — здивувалися Жовтоголові.
─ А підпалити її, га?! Знаєте, який вогонь буде!!! Потім цей вогонь перекинеться на поле, а там — на дерева, а там — на село. І все це від одного сірника. Що скажете? Ну, як?!
─ Дурний ти і не каєшся!!! — аж тут всі помітили Білоголового. — І все одним махом спалити?!
─ Правильно, спалити! А для чого ж тоді ми, сірники?
─ Для життя… Для життя!
─ Скаже таке…
Доброго дня, шановний Володимире. Я хочу спитати Вашого дозволу надрукувати Вашу чудову казку в своєму методичному посібнику для вихователів дошкільних заклвдів. Відразу попереджаю, шо гонорар не передбачається. Я лише зможу сама придбати й подарувати Вам 1 примірник. Якщо Ви будете проти, напишіть мені, будь ласка, щоб я встигла вилучити казку з рукопису до здачі її редактору. З повагою, Любов Василівна
Будь ласка. Не заперечую. Готовий до співпраці. Подивіться – mala.storinka.gov/by-name/ua/tag/273.ntml