Білоголовий сірничок

2.

Кілька днів гуділа сірникова коробка, як вулик з бджолами перед дощем, була не при собі. Нарешті, начебто, уляглося.

─ Що він, цей Білоголовий, корчить із себе?! — як завжди, підкинули жару Червоноголові.

─ Ну, світиться, подумаєш… А що нам з того?! — не вщухали Чорноголові.

─ І хай собі світиться! Він нам не указка! — ще більше розпалилися Рудоголові.

─ Та що ви всі на одного накинулися?! — намагалися заступитися Зеленоголові. Куди там?! Пізно. На них цикнули всі разом — і вони замовкли. Були вихованими та й молодими ще, зеленими.

─ Ходімо! Поставимо його на місце!

─ Ходімо! Бач, який…

─ Ходімо! Ходімо!

Різнокольорова демонстрація направилася до квартири Білоголового.