Дарунок із неба

Ангелята, мов пухнасті білі метелики, пурхали довкола них, заливаючись дзвінкою радістю.
– Спасибі вам, – розчулився святий Миколай. – А тепер – урочиста мить.

Він ударив у долоні – й усі ялинки зацвіли несказанною красою – ніби справді зорі з небес зійшли.
– Я залишаю вас, красуні, бо маю ще дуже багато роботи. Не забувайте того, що сказав вам. Матимете велику працю у Різдвяні свята.

Так раптово, як і з’явився, святий Миколай зник – в нього ще довгий шлях сьогодні. А ялинки знову дружно заспівали:
– А хто, хто Миколая любить…

Вони ніяк не могли намилувалися своїм святковим вбранням, подарованим з неба. Їм хотілося, щоб швидше настала колись страшна, а тепер довгожданна новорічна ніч, святе Різдво, хотілося іти у родини і вітати зі святами, щоб принести радість у кожну оселю. Заснули лісові красуні аж уранці.

Що ж, сьогодні вже Миколая, новорічні свята, Різдво вже не за горами, тож чекатимемо їх і ми, виглядатимемо і свою чарівну ялиночку, котра прийде нас привітати. Для цього потрібно бути чемними, щоб заробити такий дорогий дарунок з неба, бо тільки чисте серце може побачити диво.

Сторінки: 1 2 3 4 5

Перші друзі і перші неприємності

Перші друзі і перші неприємності

Казка про святого Миколая

Казка про святого Миколая

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->