Поділитися

Сьогодні Кіра йде у перший клас! Вона дуже хвилювалася, адже на святковій лінійці має розказувати вірш. Одягнута у святковий одяг, з білими великими бантами та білих туфельках, Кіра була схожа на метелика. Кузя, її улюблений кіт, дивився на неї знизу примружуючи очі, та думав: «як вона схожа на білого метелика, їй би бігати по ромашковому полі, а вона мабуть вже і гратись зі мною не буде, бо ж доросла вже».

Кіра з мамою відправилися до школи, день був теплий та сонячний, букет, який несла дівчинка, приємно пах, настрій був піднесений, тому було приємно на душі. Кіт сидів на тротуарі і проводжав очима свою господарку. Коли дівчинки не стало видно Кузя повернувся до дому, стрибнув на вікно, походив по кімнаті, полежав на Кіриному ліжку.

Йому було сумно, він вирішив погуляти по двору, там бігав за своїм хвостом песик Дружок.

— Дружок, — покликав Кузя, — навіщо ти свій хвіст ловиш?

— Та так, просто граюся. А ти чого такий сумний? Радіти треба, наша господиня пішла до школи, буде розумною дівчинкою, буде нам казки читати, — відповів песик.

— Та я ніби радію, але все ж таки чогось сумно трохи.

Кузя повернувся до кімнати тим же шляхом, через вікно. На столі стояла ляльковий будиночок. Кіт походив навколо нього, та раптом побачив якісь рух всередині. Він спробував відчинити хатку, але в нього нічого не виходило, тоді він заглянув у віконечко, ніби все було як завжди, ляльки сиділи кругом стола. Кузя подумав що йому здалося, хотів вже стрибнути зі столу, аж раптом щось ворухнулось, у хатці засвітилися вікна та відкрилася шухлядка знизу будиночка. У шухлядці лежало щось кругле на тоненький мотузочці, а під ним клаптик паперу. Кузя дуже здивувався та не знав що с цим робити, він вирішив зачекати коли прийде Кіра.

Очікуючи Кіру, він скрутився клубочком на її ліжку та не помітно для себе заснув. Та ось почувся добре знайомий та дорогий дзвінкий голосок Кіри. Вона щось дуже жваво обговорювала з мамою. Кіра забігла до себе у кімнату, схопила кота на руки:

— Кузя, як було гарно у школі! Ти собі не уявити не можеш! — Кіра кружляла із котом по кімнаті, та раптом спинилась біля будиночка.

Вона побачила відчинену шухляду, обережно взяла в руки кружечок на мотузочку та листочок, розгорнувши листок побігла до мами. На маленькому листку було щось написано, але ж дівчинка ще не вміла прочитати :

— Кузя, ти диви там щось написано, зараз мама нам прочитає, — сказала Кіра, — мамо будь-ласка прочитай що тут написано.

Мама пробігла очима по написаному, всміхнулася й сказала:

— Це послання залишила тобі бабуся, вона мабуть трохи чарівниця!

— Прочитай, прочитай! – скрикнула Кіра.

— Ну ось слухай:

«Люба Кіра, сонечко, вітаю тебе з початком навчання. Будь найщасливішою у цьому світі і найулюбленішою. Бажаю, щоб все у тебе виходило, щоб ти завжди домагалася великих успіхів, щоб у тебе завжди були хороші друзі, які підтримають на життєвому шляху. А цей талісман принесе тобі вдачу і захистить від усього злого!»

Кіра взяла кружечок, роздивилась його і помітила дуже малесеньку пупочку, вона натиснула на неї і кружечок розкрився, в ньому був червоний камінчик, який світився казковим світлом, в цьому світлі Кірі на мить здалося, що на неї дивиться й посміхається бабуся!

  • 19.09.2017