Дитячі віршики від Анжели Левченко

Поділитися

На порозі осінь

Віршики про осінь

Тихо-тихо, ніби боса,

По узліссях ходить осінь.

Одягає пензлем клени,

у червоне, і зелене.

Золотить берізкам коси,

Стелить памороззю роси.

Й поринає все у сни,

до наступної весни.

§ § §

Відлетіли вже гуси у теплі краї,

Залишили порожні домівки свої,

Залишили травицю під снігом в лугах,

І водицю холодну у рідних ставках.

Бо бояться зими і її холодів,

Я б їх тут зігрівав, бо так їх полюбив,

А вони прокричали, залишивши слід:

– Не журися! Чекай знову нас на той рік!

§ § §

Як перше вересня настане,

Збіжиться в школу дітвора,

Заплаче сонечко духмяне

І осінь вимовить: „Пора!”

І зацвітуть осінні квіти,

Пташок потроху стихне спів,

І проведуть у вирій діти

На зиму сірих журавлів.

§ § §

Жовтий лист упав додолу,

Відлетіли журавлі,

Завтра я іду до школи,

Й друзі всі ідуть мої.

Ось в портфелику ведмедик,

Сірий заїнько пухкий,

Як же з ними розлучатись

У щасливий день такий?

Я візьму їх із собою

У великий світлий клас,

Перша вчителька привітно

На порозі стріне нас.

 


Чарівниця зима

Віршики про зиму

Зима з санчатами іде,

За нею віхола пряде

Сніжинок візерунки,

Зима везе дарунки.

Ведмедям – бочку з медом,

Зайчатам – по морквинці,

Горобчикам – пшениці,

А малятам – сміху жмені

І ялиночки зелені!

§ § §

Із-за моря, через ліс

Дід Мороз дарунки віз.

Поспішав у дитсадок

На Ялинку до діток.

А за ним до нас на свято

Збіглись з лісу всі звірята!

Заспіваємо пісні,

Рік новий зустрінем всі!

§ § §

Ой, ти білая зима,

Скільки снігу намела!

Ось санчата я візьму

І на гірку побіжу!

А ти снігом притруси,

Всім нам радість принеси!

§ § §

З білої небесної хмаринки,

Наче із казкової хатинки,

Мов з подушки сипались пір’їнки,

Опускались до землі сніжинки.

В витончених білих рукавичках,

В срібних візерунчастих спідничках,

В голубих прозорих черевичках,

Танули на носик та личках.

§ § §

Новий рік на порозі стоїть

І ялинка вогнями сія,

Морозець за віконцем тремтить,

І снігурочка в нас ожива.

Скільки іграшок, скільки звірят

Дід Мороз на коні золотім

На ялинку привіз до малят,

Щастя, радості, сміху у дім.

Дружно ми заспіваєм пісні,

У танок круг ялинки підем,

Новий рік зустрічати будем,

А старий до воріт проведем.

 

 


Щедрівки, колядки

Щедрівочка прилетіла,

На віконце моє сіла,

А що тая щедрівочка,

То сивая ластівочка,

А що в небі дрібні зірки,

Та то її малі дітки.

А що в небі місяць златий,

То діточок добрий тато.

Щебетали біля хати,

Хай буде врожай багатий.

Хай ростуть воли й ягнята,

Сміхом повниться хай хата.

На роки щасливі й довгі,

Живіть в мирі і здоров’ї.

§ § §

Щедрий вечір, люди добрі!

Живіть в щасті  і здоров’ї!

Хай на цей рік у засіки

Потечуть пшеничні ріки.

Почастуйте нас удосталь,

То ми Господа попросим,

Щоб у домі був достаток

На ягняток і теляток,

Щоб ви жили мирно й красно,

Як вареники у маслі,

Щоб завжди пеклося в печі,

Добрий вечір, щедрий вечір!

§ § §

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Дайте дядьку копієчку,

Копієчку не просту,

Копієчку золоту,

Я за тую копієчку заспіваю щедрівочку

Хай вам достаток буде у хаті,

Хай жито вродить цей рік багато,

Будьте здорові, живіть у мирі,

Щедрий вам вечір, будьте щасливі!

§ § §

Відчиняйте двері, коляда іде,

За собою радість, достаток веде,

Тобі, господарю, ягняток в отару,

Тобі, господине, шовкову хустину,

На довгії літа здоров’я міцного,

Хай в домі не буде нічого лихого.

 


Літо-літечко

Віршики про літо

Знову літо в лісі

Свій бенкет справляє,

І горобчик, славний хлопчик,

На скрипочці грає.

Тихий коник-стрибунець

Задзвонив у бубонець,

Соловейко у сопілку,

На цимбалах грає бджілка,

Дядько дятел теж не спить,

Безупинно стукотить,

Дує вітер у трембіту,

Тиху пісню сіють віти.

§ § §

Їхали хмарки на возі,

Та й по небесній дорозі,

Зорі розкидали в небі,

Місяць – в віконце до тебе,

Сном все навколо скували,

Їхали хмарки й співали.

§ § §

Запишалась яблунька у зеленім листі,

Заквітчалась в яблучка, наче у намисті,

І росою срібною сонечко стрічає,

Яблучками спілими діток пригощає.

§ § §

Є багато квітів на землі,

Та знайшов я в лузі чарівні,

Я не чув таких іще пісень,

З вітром шепотілись вони – дзень!

На тоненькій ніжці, от дива,

Наче синь, дзвіночка голова,

Я лиш нахилився і мені

Задзвеніли тихо чарівні…

§ § §

Взяла білочка корзинку

і побігла по малинку,

а горобчик – в черевички,

і швиденько по сунички.

Їжачок в штанці убрався

Й по гриби у ліс подався.

Ліс вирує, як в грозу,

І собі я побіжу,

Допоможу всім звірятам

Літо в кошики збирати.

§ § §

Нічка чорнокрила

Коси розпустила,

Вплела місяченька

сяйво у вінок

у хатах віконця

сонні погасила,

та й пустила зорі,

як стрічки в танок.

§ § §

Пишними листочками, з кульбабок віночками,

З черешень разочками

Літечко прийде.

І легкими кроками, днями сіроокими,

Із дощу потоками весна відійде.

Громом літо кинеться, сонечко прокинеться

І тепло розсиплеться сміхом дзень та дзень.

Яблуками спілими, грушами та сливами,

Снами легкокрилими в  осінь ми прийдем

 


Дощ

Небо затягнулось хмарами сумними,

Блискавки зіткнулись крильми золотими,

Горобці здійняли куряву по шляху,

Дощ залопотів вже ніжками по даху.

— Синку, не барися! – зве з порога мати.

Але ж як від казки очі відірвати!

Забіга:

— Матусю! Глянь лише на небо!

Хто то гірко плаче? Що робити треба?

— Він не плаче!

— Мамцю, плаче, гірко плаче,

Й слізок не втирає, от ходім, побачиш!

Літній дощ короткий, теплий закінчився,

Став люстерком блище і садок умився,

І веселка вийшла над селом мов пісня,

– Мамо, я спізнився! Хто ж то плакав дійсно?

– Дощик срібно струнний плакав над полями,

щоб росла пшеничка диво-врожаями,

плакав над садами, щоб рожевощоко,

яблучка всміхались, радуючи око.

— Він добро приносить, чом же плаче, мамо?

— То не плач, то радість теплими сльозами,

Оживає небо, розцвітають квіти, ти куди, синочку?

— Я побіг радіти!

 


Забавлянки, потішки

На тині у нас ворона,

В чобітках сидить червоних,

І в спідниці, і в хустині,

Бо ворона господиня.

А в колисці наш синочок,

Наш малесенький клубочок,

В рученята плеще-грає,

До ворони промовляє:

— Кар-кар, ворона, ти вже кашку зварила?

§ § §

Ладки-ладусі,

Ми були в бабусі.

Нам бабуся кашку варила,

На дворі киселик студила,

Червоненькі вишеньки рвала,

Та й до вітру так промовляла:

— Дуй вітер на вулицю нашу,

Вистуди Тарасикові кашу,

Вистуди киселик смачненький,

Щоб був наш онук здоровенький!

§ § §

Хвостичок сіренький,

Котичок маленький

Одягнув кожуха,

А маму не слухав,

Поліз у болото –

Загубив чоботи,

Рукавиці й шапку,

Поморозив лапки.

Коли б маму слухав,

На лапки б не дмухав,

Вже й на печі котик

В шапці спить й в чоботях!

§ § §

–  Киця Мура, де ти була?

– У садочку шила сорочку

  Своєму коту на роботу!

  Малим кошенятам

  Шила на свято.

  Від ранку шила –

  Голку загубила,

  Поки шукала,

 То й зоря встала.

– А що ж ти завтра

  Будеш робити?

– А кошенятам

 Штанята шити!

§ § §

В кімнаті тиша,

В куточку миша

Гризе горішки,

А раптом кішка

Ту мишку – ціп!

І є обід!

§ § §

Йде наш хлопчик – туп-туп-туп,

Мити ручки – хлюп-хлюп-хлюп,

Мити личко, ой, який

У нас хлопчик чепурний!

§ § §

Не плач, моя донечко,

Виглянь у віконечко,

Витри оченятка, дрібні сльозенятка!

Прилетить голубка, не плач, моя любко.

Принесе водички, доні вмити личко,

В сонця візьме стрічку, донечці в косичку,

В вітру візьме біжки, донечці у ніжки,

Сміху у долоні, не плач моя доню!

§ § §

А в нашої донечки,

Личко, наче сонечко,

Щічки малинові,

Будь завжди здорова!

А в донечки нашої

Голосок, як в пташечки.

Оченятка хмарками,

В рученятка плакали,

А ми хмарки розженем,

Веселоньку приведем,

І вплетем в кучерики,

Донечці метелики.

 


Віршики про тварин

Маленьке галченятко сіре

Знов на віконце  моє сіло,

І пісеньку завело плавну:

– Я загубилося від мами!

Не бійся! Мама прилетить!

Тебе під крильцем захистить,

Бо краще мами,кожен знає,

На світі для дітей немає!

§ § §

Славний ведмедик Мишко

З медом гуляв по лужку,

Мед той почула оса,

Миттю свій рій  принесла.

Сів наш Мишко під дубок,

Ой, і болючий медок!

§ § §

Наш Тарас і наша Оля

До кози пішли на поле,

принесли її травички,

дали чистої водички,

а коза траву жує,

до Тараса каже:  – Ме-е-е!

І запитує малого:

– Хочеш молочка парного?

§ § §

Кошенятко лапку лиже,

А надворі – сніг та сніг,

Ось мерщій візьму я лижі,

І помчуся далі всіх.

Одягну пухову шапку,

Теплий-теплий кожушок,

Щоб як з гірки, було жарко,

Що мороз і що сніжок!

А в торбинку трішки сала,

І сметанки й пампушок,

Мама котику поклала,

Не страшний щоб був сніжок.

§ § §

Киця сіла на віконце,

Мружить оченьки до сонця,

І тихесенько муркоче:

– Молочка я , сала хочу!

І сметанки, і галушки,

І тепленької пампушки!

Я могла б і мишку з’їсти,

Тільки лінь у нірку лізти,

Ось прийде мала Іринка

Від ковбаски дасть шкуринку,

А тоді мені Тетянка

Влиє в блюдечко сметанки,

Я собі метнусь на піч,

Та й просплю там цілу ніч.

§ § §

Там на річці черевички,

мили разом дві лисички,

свинка рила рильцем так,

забруднила свій п’ятак,

дружно раки умивались,

рибки з райдугою грались,

і раділа дітвора,

їй вмиватись теж пора.

 


Колискові

Спи, синочку, засинай,

Світлі очки закривай,

Ніч прийшла темненька,

Спи, моє маленьке!

Ось дивися, зайчик

Тихо спить, не плаче,

Ведмежа і киця

Сонні на полиці,

Песик пелехатий

Також спить в кімнаті,

Ти не плач, а засинай,

Люлі-люлі, баю-бай!

§ § §

Люлі, люлі, люлі,

Прилетять зозулі,сядуть на віконце

І затулять сонце.

Та й почнуть кувати,

Дитя присипляти,

Вийде місяченько,

З зорями тихенько

Будуть сяйвом грати,

А дитина спати.

Крильцями зозулі гойдатимуть люлю,

Гойда, гойда, гойдаші,

Спи спокійно уночі.

§ § §

Прийди, зайчику сіренький,

Прийди, зайчику біленький,

Хмарки темні розганяти,

Нам донечку колисати.

Принеси нам у хатинку

Здоров’ячка у торбинку,

Ще й хорошу дрімотоньку

Малій доні в колисоньку.

А на косточки росточки,

Дай їй вроду з калиноньки,

Прийди зайчику із щастям,

Тихо вушками пошастай,

Та й мерщій тікай до лісу,

А я доню заколишу.

§ § §

В любистку і м’яті скупаю я сина,

Засни моя пташко, моя ти дитино!

Тебе колисатиме мама і татко,

Засни моє сонце, моє ти малятко!

Вже й зайчик у лісі м’якеньку подушку,

Своїм зайченятам поставив під вушка,

Ведмедик своїх ведмежат присипляє,

І Сонко тихенько в сопілочку грає.

Дрімота виходить в кімнату з-за пічки,

Проспи моє миле, спокійно всю нічку!

§ § §

Глянь, синочку, сонце неба браму зачинило,

Місяць сонне своє око виставив ліниво,

Зорі, наче спілі сливи, заглядають шибку,

А малята всі слухняні засинають швидко.

Тільки ти, моє маленьке, хитро очки мружиш,

І як тільки обернусь я, враз ти їх розжмуриш,

І вже  тулиш до віконця сонне своє личко:

– Ма! По полю нічка ходить в срібних черевичках,

а горобчик спить на гілці, зайчик на пеньочку!

– Знаю, ліжечко чекає і тебе, синочку!

– Ма, а сон прийде до мене?

– Він прийшов вже, синку,

і приніс на ранок сміху чарівну торбинку,

а тепер він сів в куточку, в сопілочку грає

колискову тихесенько, а син засинає…

 


Для мами

Ми тихенько з татом встали,

Хай хвилинку ще поспить

Наша добра, мила мама,

Хай спочине ще хоч мить.

Приберемо ми у хаті,

Посуд вимиєм як слід,

Поки мама буде спати,

Ми зготуємо обід,

Все ми зробимо уміло,

Їй, найкращій на землі,

Щоб матуся зрозуміла,

Як ми любимо її!

§ § §

Я прокинусь вранці рано,

Привітаю свою маму,

Швидко в хаті підмету,

Сама кіски заплету,

Квітів принесу багато,

Бо сьогодні в мами свято.

 


Місяці

Знаю я осінні місяці:

Вересень дощі трима в руці,

Жовтень випускає їх на волю,

Вдосталь  погуляли щоб по полю.

Листопад – весь жовтий лист обпав

І зимі дорогу вже прослав.

Знаю я зимові місяці:

Грудень воду зупиня в ріці,

Січень зиму випускає люту,

У саду дерева снігом кута,

Лютий – дуже лютий дідуган,

Всі морози у собі зібрав.

Знаю я весняні місяці:

Березень – в берези на щоці

Сніг розтане, з’являться бруньки,

Квітень – прилітатимуть пташки,

Травень – зеленіє вже трава

І суниця в лісі дозріва.

Знаю я і літні місяці:

Червень – всі дерева у вінці,

Липень – мед нам носить у руці,

Серпень – час збирати пшениці.

 


Лічилки

В ліс побігли всі малята,

Треба їх порахувати:

Коля, Оля, Саша, Маша,

От і вся лічилка наша.

§ § §

Їхав князь на коні,

Заблудився у млині.

Ой, дівчино, виручай,

Коли красна – руку дай,

Коли красна, то виходь,

На доріженьку виводь.

§ § §

Бігла Устинка через долинку,

Та й загубила шиту хустинку,

А ти Іванку не чекай,

Піди хустиночку шукай.

 


Картопля

З Америки Колумб  її

В Європу ввіз на кораблі,

До нас потрапила вона

Уже за Першого Петра,

Він із Голандії прислав

І посадити наказав,

Спочатку люд не розумів,

Зелені насінини їв,

І тому названа була

Чортовим яблуком вона.

Тепер картоплю добре знають

І другим хлібом називають.

В борщі чи в супі, чи в салаті,

Картопля кожен день у хаті.

 


Веселі цифри

Одиниця не складна,

Тільки паличка одна,

Щоб її причепурити,

Треба носа причепити.

Двійка має довгу шию,

Унизу косу красиву.

Як у лебедя голівка,

Ось така нехитра двійка.

Три, як бублики близнята,

Ти їх вмієш малювати.

Мишки трійку розглядали,

бублики понадгризали.

А четвірка задається

Все рукою вгору пнеться,

Руку трішки ту зігни,

І її напишеш ти.

У п’ятірки стан тонкий,

Зверху вправо є загин,

А внизу маленька нірка,

Ось така проста п’ятірка.

 


Математичні загадки на уважність

Два коти і три коти,

В кожного по два торти,

Вийшли якось на мости,

На мостах по три чорти,

А в чортів по три роти,

І почали ті чорти

Рахувати всі торти,

Та проблема у чортів

Скільки лап у всіх котів?

§ § §

У Яринки  дві хустинки,

У Наталки три скакалки,

У Оксанки сім клубків,

У Миколки  п’ять свистків.

От Яринка у Наталки

Попросила дві скакалки,

У Оксанки два клубочки,

У Миколки три свисточки.

Всі ці речі позбирала

І в  хустинку зав’язала.

Порахуємо Яринці

Скільки ж іграшок в хустинці?

§ § §

Якось вийшов дядько Гнат

Рахувати поросят.

Троє поросят в хлівці

Ще було і дві вівці,

І козичка, і баран,

Й бик на ім’я Ураган.

Біля самого хліва

До колін росла трава,

Дядько ту траву косив

І корівонці носив,

Треба нам разом, малята,

Всіх тварин порахувати.

§ § §

Десять зайців мали мух,

Кожна мала двоє вух,

Кожна мала десять хат,

Кожен заєць п’ять зайчат,

Кожне мало по морквині

І великій капустині,

А в капусті сто листків,

Скільки ж було овочів?

 


Абетка

Алфавіт буду вивчати,

Щоб писати і читати,

Щоб складати з букв слова

Й перша літера, то А.

 

Білочка збира горіхи,

Діточкам своїм на втіху,

І грибочків, і насіння

До зими вже насушила.

 

Ведмежатко клаповухе

Цілий день животик чуха,

Бо відерце з’їло меду,

Відпочити йому треба.

 

Гусак говорить гусенятам

Будемо грамоту вивчати

Хто вивчить першим алфавіт,той піде першим на обід.

 

Гава кашку варила

Та й на ганку студила,

Позлітались пташенята,

В гави гостів повна хата.

 

Динозаврик Діно

Полюбляє дині,

Сам він ласувати буде

І про друзів не забуде.

 

Екскаватором звірята

Будуть школу  будувати.

Всі гуртом зведуть ураз,

Й підуть в школу в перший клас.

 

Є в  єнотика-хвалька

Дуже гарна іграшка.

Сам єнотик грається,

Іншим тільки хвалиться.
Жираф купив собі жилет,

І гарний жовтий ще берет,

Придбав він також чемодан,

У подорож за океан.

 

Зайчик маму загубив,

Помогти знайти просив,

Збіглись з лісу всі звірята,

Щоб знайти де зайця хата.

 

И на Й частково схоже,

Порівняти кожен може,

Як же нам їх розрізняти,

Якщо з Й ще й шляпку зняти?

 

Іта Ї два рідних брата,

Чепурненька у них хата,

Хоч у них різниця є,

Та не кожен пізнає.

 

Котик день і ніч не спить,

Біля нірки сторожить,

Налякати хоче мишку,

Що не дає спать у ліжку.

 

Лисичка-сестричка

Руда, невеличка,

А шубка тепленька,

А лиска хитренька!

 

Маринка збирає

У лісі малинку,

Малинівка пісню

виспівує дзвінко.

 

Носоріг, носоріг,

Десь зламав свій гострий ріг

Тепер плаче він щомить,

Бо у нього ріг болить.

 

Оленятко засмутилось,

Бо від друзів загубилось.

Грали впіджмурки звірята,

Де ж тепер усіх шукати?

 

Півник Петя наш щоранку

Будить сонце на світанку,

Бо як півник не співає

Сонце хмарка затуляє.

 

Равлик-павлик свою хатку

Носить на собі малятка,

Хоч і важко, але дім

В дощ його сховає

Й в грім.

 

Спить синичка на сосні,

Їй снігур співа пісні,

А пухкий лапатий сніг

Тихо падає до ніг.

 

Тигр навчає тигреня,

Треба лапи мить щодня,

Хто з водичкою не дружить

Нечипура зветься, друже!

 

Україна – це міста і села,

Тихі верби, річечка весела,

Це сади, поля, ліси, степи,

Це земля, де народився ти.

 

Фіалки барвисті,

Дівчатка в намисті,

Веснянки співають

Весну зустрічають

 

Ховрашок маленький Хомка

Вчить військову підготовку,

Не боятись щоб самому

Через ліс іти додому.

 

Цап Бориско неслухняний,

Вкотре втік від свої мами,

Розбишака він малий

Знов з Чіпком затіяв бій.

 

Чапля чобітки купила

В Чорнім морі загубила,

Чайки в воду все пірнали,

Чобітки нові шукали.

 

Шилом шила мишка

Шубку й шапку тишком,

Шурхнула у нірку,

Й жабка на примірку.

 

Щиглик в небі виграє

Щедро спів свій роздає,

І співає йому в такт,

Хор веселих пташенят.

 

Юшка з щукою смачна,

Та ще й дуже запашна,

Юра й Юля із ложками

Вже стоять навколо мами.

 

Ягідки доспіли в гаї,

Каже Яків назбираю

На варення і компот,

А частину просто в рот.

 

Звуку м’який знак нема,

Та зате як буква він

Нам пом’якшує слова.

 


Пальчики

На одній руці я маю

П’ять помічників,

Все мені допомагають,

Роблять все без слів.

Перший помічник товстенький

Збоку мов пришитий,

З ним у мене все прекрасно,

Зветься він ВЕЛИКИЙ.

Другий вказує на квітку,

Літери виводить,

ВКАЗІВНИМ його назвали,

Й він мені не шкодить.

Третій пальчик СЕРЕДИННИЙ

Так він і зоветься,

він найвищий, найміцніший,

в гору так і пнеться.

БЕЗІМЕННИЙ кожен знає,

Просто імені не має.

П’ятий помічник найменший

Ніжний і тоненький,

Називається МІЗИНЧИК,

Помічник гарненький.

  • 17.10.2015